Система виробництва  яловичини  у м’ясному скотарстві

Останніми десятиріччями виробництво м’яса стає пла-нетарною проблемою, тому в більшості країн Європи та
Америки для ефективного використання непридатних для
землеробства земель інтенсивно розвивають галузь м’ясного
скотарства, з року в рік скорочуючи поголів’я молочних ко-рів. У світовому виробництві продуктів харчування спосте-рігається тенденція до збільшення виробництва яловичини
та поліпшення її якості. За останніх 20 років виробництво
яловичини у понад 200 країнах світу зросло більше, ніж на
11,6 млн. тонн (25,5 %). У загальному виробництві обсяг яло-вичини від худоби м’ясних порід складає біля 54 %, у той час
як в Україні, за даними Держкомстату, цей показник склав
лише 1,8 %. У розрахунку на душу населення за рік найбіль-ше яловичини виробляють Австралія – 103 кг, Океанія – 82,
Аргентина – 68, США – 42, Канада – 41 кг, а найменше – Індія
та Китай – 1,4 та 4,1 кг відповідно.
У світі широко використовують більше 40 порід великої
рогатої худоби м’ясного напряму продуктивності, з яких у
США – 32, в Англії – 27, Канаді – 23, Франції – 11. В Україні
донедавна галузь м’ясного скотарства була відсутня, зрідка
використовували імпортні породи, переважно абердин-ангуську, для промислового схрещування з молочними.
Сьогодні ж нараховується 14 м’яс  них порід, з яких шість –
вітчизняні, але в останні два роки на душу населення
України спожито в середньому 16 кг яловичини при науково
обґрунтованих нормах 45 кг, а на 100 молочних корів
приходиться лише 1,1 корови м’ясних порід, у той час як в
США, Канаді, Франції – 200-300.
Розуміння необхідності створення спеціалізованої
галузі м’ясного скотарства спонукало Уряд України до
створення у 1996  році “Національної програми розвитку
галузі спеціалізованого м’ясного скотарства України  
на 1996-2005 роки”. У липні 1996 року Міністром агропро-мислового комплексу підписаний наказ “Про поліпшення
організаторської роботи по створенню галузі м’ясного
скотарства в Україні”. Зусиллями вчених України створені
вітчизняні волинська, поліська та українська м’ясні породи
великої рогатої худоби, тварини яких володіють високим
генетичним потенціалом. Не зважаючи на намагання
створити спеціалізовану галузь м’ясного скотарства
протягом останніх десяти років вона реально не створена
через наступ ні причини:
–відсутність економічних передумов (дешева робоча сила
та можливість невиплати заробітної плати), які б роби-ли яловичину, одержану за технологіями м’ясного ско-тарства, конкурентноспроможною;
–відсутність цілеспрямованої роботи Міністерства,
управлінь та вчених з пропаганди цієї високоефектив-ної галузі;
–відсутність раціональних систем нормованої годівлі та
утримання м’ясної худоби;
–відсутність програм створення пасовищ, без яких систе-ма малоефективна;
–відсутність практичного досвіду в Україні з організації
цієї галузі і незначна кількість досліджень з м’ясного
скотарства, більшість яких стосується розведення, а не
технологій (годівлі, утримання);
–суб’єктивні причини, які криються у свідомості людей,
що корови утримуються виключно для одержання моло-ка і їх необхідно обов’язково доїти.
Як показує практика, ефективне виробництво
яловичини можна здійнювати лише за наявності об’єк тив-них деталізованих норм годівлі, достатньої кількості ви-сокоякісних кормів та підкормок, які могли б забезпечити
потребу тварин в усіх необхідних елементах живлення.
Теоретичні питання організації галузі спеціалізованого
м’ясного скотарства в Україні вивчені дуже мало, і, як
відмічають М.В. Зубець та ін. [451], аналізуючи сучасний
стан галузі, досі не існує жодної солідної вітчизняної
наукової праці, яка б розкривала загальну суть та усі
необхідні складові класичної технології ведення м’ясного
скотарства, а практичний досвід майже відсутній. Тому
розробка теоретичних і практичних аспектів системи
виробництва яловичини у м’ясному скотарстві для різних
природнокліматичних зон України є досить важливою та
нагально необхідною.
У монографії узагальнено теоретичні аспекти та висвіт-лено результати тривалих наукових досліджень, проведених
протягом останніх років, що дозволило висвітлити окре-мі сторони ефективної системи виробництва яловичини в
умовах західного регіону України. При розробці такої сис-теми використано всебічний підхід, включаючи вивчення
особливостей тварин; умов, в яких знаходяться тварини
(особливості кормової бази, утримання та ін.); вивчення
взаємодії тварин з умовами, в яких вони поставлені тощо.