Четвер, 28.03.2024, 12:44





Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Газета "Біотехнологічний факультет" [12]
Тут розміщені матеріали газети, яка видається на біотехнологічному факультеті ПДАТУ
БІОФЕСТ [2]
Тут розміщуються матеріали, що стосуються фестивалів на БТФ
Різне [7]
Увага!
[02.11.2020][Оголошення]
конференція (0)
[22.10.2017][Шукаю роботу]
вимоги (0)
Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 21
Показано матеріалів: 1-10
Сторінки: 1 2 3 »

Нельсон Мандела казав, що освіта — найсильніша зброя, яка може змінювати світ. Період постійних турбулентних змін вимагає від нас переосмислити сутність освіти і процесу навчання загалом, щоб ми цю зброю могли використовувати на максимум.

Моїм головним відкриттям із книги «100 років життя» Лінди Греттона та Ендрю Скотта стало те, що мої діти мають великі шанси прожити 100-літнє життя. Автори задаються питанням, як наповнити цей час якісним змістом і як збільшення тривалості життя впливає на освіту та персональний розвиток. Вони мають кілька рецептів, про які трохи згодом. Але для початку на хвильку подумайте — що таке гарне життя? Це сім’я, що підтримує, добрі друзі, якісні навички та знання, хороше фізичне і психічне здоров’я? Що ще?

Складіть свій список, і побачите, що більшість речей, які роблять нас щасливими — нематеріальні. Саме вони відіграють вирішальну роль у нашому щасливому житті, та безпосередньо впливають на наші матеріальні цінності – достаток і його приріст. Бо без міцних навичок та знань наш розвиток кар’єри та потенціал заробітку будуть дуже обмеженими. Те саме стосується мережі друзів, які підтримають і зрозуміють. Зрештою, така мережа має великий вплив для професійних контактів та розширення кар’єрних можливостей. А якщо у вас погане фізичне/ментальне здоров’я, не надто щасливі стосунки у сім’ї, то стрес, якого ми зазнаємо через це, значно знижує нашу продуктивність, емпатію та творчість на роботі. Як стверджують автори «100 років життя», саме нематеріальні активи є ключовими для тривалого та продуктивного життя.

Вони ділять їх на три категорії:

1. Знання і навички — допомагають нам стати продуктивними та успішними на роботі, підвищують наш матеріальний дохід.

2. Життєва сила — психічне та фізичне здоров’я, дружба, позитивні сімейні стосунки.

3. Трансформаційні активи — самоусвідомлення, можливості доступу до різної мережі людей і відкритість до нового досвіду. Проживаючи довге життя, люди постійно перебувають у стані змін. Врешті-решт, сучасне життя — це постійні зміни та адаптація до них. Трансформаційні активи допомагають нам пристосуватись до цих змін. Наша здатність до самопізнання, вміння бути частиною різноманітних мереж і спільнот і відкритість до нового досвіду донедавна не відігравали такої критичної ролі, позаяк життя було більш розміреним та поділеним на певні етапи. Та саме вони зараз набувають вирішального значення у так званому багатоетапному житті.

 Де і як нам здобувати ці активи? Як допомогти своїм дітям пристосуватися до життя у світі постійних змін та криз? Як на мене, ключову роль, у цьому процесі відіграватиме освіта. Але не класична, до якої ми звикли, коли у школі або університеті, де нам передають знання. А освіта як екосистема, де крім знань кожен зможе здобути такі цінні нематеріальні активи. На Заході університети створюють цілі екосистеми, які працюють над цим. Чи є схожі моделі в українській освіті? В УКУ ми вже працюємо в цьому напрямі.

Ось кілька лайфхаків, які можуть надихнуть інші освітні інституції:

— Організувати не просто навчальний процес для здобуття навичок і знань, а забезпечити позанавчальні активності: студентські, соціальні, волонтерські ініціативи мають бути інтегровані у навчальні програми. У найближчих планах університету — впровадити соціально орієнтоване навчання (на Заході популярне сьогодні service learning), коли волонтерство буде частиною навчального процесу і таким чином університет і студенти своєю роботою якісно впливатимуть на розвиток локальних спільнот та середовищ.

— Формувати спільноту за принципом Living Learning Community, коли студенти живуть у кампусі поряд зі своїми тьюторами, наставниками і так творять власну унікальну спільноту, де формуються і розвиваються як цілісні особистості.

— Виховувати підприємницькі навички, самозарадність та підтримувати стартапи. Центри підприємництва в університетах, де студенти вчаться робити бізнес, відстоюють свої ідеї, отримують перші інвестиції, працюють з менторами, є критично важливими для формування сильного середнього класу у майбутньому.

— Наставництво, тьюторство, менторство, центри кар’єри і студентського життя. Якщо університет інвестує у це час та ресурси, то студенти отримують доступ до людей та проектів, і так будують власну мережу контактів. В УКУ ми багато працюємо з потенційними працедавцями, складаючи профіль випускника, якого потребує ринок праці, та інтегруємо відповідні запити у навчальну програму. Навіщо? Бо важливо, щоб випускники університетів не просто стали успішними, а вміли цим успіхом розпоряджатися.

— «Цінності можна намастити на хліб». Ця відома фраза історика Ярослава Грицака привела нас до заснування програми «Світоглядне ядро» — єдиної програми для усіх студентів про цілісний розвиток особистості: «Бог і я», «Люди і я», «Світ і я».

Важливо розуміти, що створення такої екосистеми не може бути дешевим. На жаль, освіта в Україні знецінена. Батьки уже готові чимало платити за приватні садочки та школи для своїх дітей, однак вища освіта є значно дешевшою. Для порівняння, приватний садочок в середньому коштує 84 тис./рік, приватна школа — 100 тис. грн/рік, натомість університетська освіта коливається від 15 до 40 тис. грн/ рік, з окремими програмами на рівні 60−65 тисяч. Тому обираючи разом зі своїми дітьми університет, зверніть увагу на те, як він будує (і чи будує взагалі) екосистему, що допоможе вашим дітям стати щасливими та успішними в майбутньому. Добра якісна освіта мусить бути дорогою, бо потребує великих інвестицій. Водночас, я переконана, що вона має бути доступною, бо вища освіта — це також і соціальний ліфт для талановитих і здібних, хто не має змоги оплатити навчання. В УКУ ми не маємо державного фінансування, відповідно і бюджетних місць, однак даємо стипендії/знижки, а також розвиваємо внутрішню систему безвідсоткового кредитування. З нового року вперше запроваджуємо соціально-академічні стипендії. Виділяючи дитині гроші на навчання, будемо дивитися не лише на її академічні успіхи (бал ЗНО), а й соціальний статус та платоспроможність сім’ї, а також допомагати тим, хто не має змоги оплатити навчання.

Враховуючи технологічний розвиток, дослідники сьогодні виділяють три ключові напрямки, у яких має розвиватися освіта.

Це креативність та розвиток ідей — саме освіта розвиває креативність та інновативність, що буде найбільш затребуваним. Це емпатія, адже людські стосунки, мотивація та заохочення стають ключовими навичками, якими мають володіти люди в системі освіти на противагу виключно вмінню передавати знання, що переважало в минулому. І це розвиток загальних навичок, які можна пронести через усе життя — ось як гнучкість розуму, спритність.

Безсумнівно, вже зараз неможливо «накачати» людину знаннями, які забезпечать їй успішну кар’єру на все життя. Будь-яка спеціальність може зникнути, тому нам доведеться змінювати професії кілька разів протягом життя. Відтак формальна освіта має забезпечувати основу — критичне мислення та аналітичні здібності, які потім дозволяють людям змінювати професії та спеціальності.

В освіті важливо, щоб молода людина навчилась вчитися. І така ніби застаріла в світі, та в минулому часто критикована форма вільних наук знову стає актуальною.

Різне | Переглядів: 193 | Додав: Повозніков | Дата: 30.01.2020 | Коментарі (0)

роботи

Різне | Переглядів: 250 | Додав: Повозніков | Дата: 12.11.2019 | Коментарі (0)

ТППТ

Різне | Переглядів: 387 | Додав: Повозніков | Дата: 14.11.2017 | Коментарі (0)

Увага

Різне | Переглядів: 385 | Додав: Повозніков | Дата: 20.10.2017 | Коментарі (0)

Вважається, що коли до грошей бути поближче, ймовірність збагачення збільшується. Недарма протягом останнього десятиліття молоді люди віддають явну перевагу професії економіста і мріють працювати у банку, процвітаючій нафтовій або газовій компанії. При цьому професію "фінансист" майже ніхто не згадує. Проте економіст і фінансист - професії різні. Латиною термін "фінанси" означає "закінчення", "фініш" - завершення грошових розрахунків населення із державою. Французи, яким подобається геть усе переінакшувати, поняттям "finance" назвали готівку, дохід. Словник банківських термінів дає таке визначення: "фінансист - фахівець, який здійснює великі грошові операції на легітимній основі". Ринок, інвестиції, впровадження нового товару, реклама, конкурентоспроможність - поле діяльності для сучасного фінансиста. Молодий фахівець має знати, куди вкласти капітал, щоб отримати значну вигоду. Якщо фінансист недосвідчений чи має недостатню кваліфікацію, він може неправильно вкласти ці гроші, унаслідок чого вони можуть пропасти. Завдання фінансиста - вигідно вкласти кошти. Одним із найважливіших завдань фінансиста є оцінка оптимального поєднання ризику і доходу. Економічної теорії у ринковому розумінні у нас практично не існувало. Тільки на початку 90-х років ВНЗ почали відкривати кафедри фінансів із навчанням фахівців такого профілю. Викладання теорії зазнало революційних змін. Прискіпливо й скрупульозно вивчається економетрика. Оскільки нині весь економічний світ розмовляє англійською, вивченню мови також приділяється багато уваги. Розвиток національної фінансової системи є неможливим без знання фінансових систем розвинених країн світу. Цьому у процесі навчання держава приділяє величезне значення. У ідеалі, кожен фінансист прагне стати фінансовим директором підприємства. Фінансовий директор - це фахівець, який відіграє одночасно три ролі - бухгалтера, економіста і фінансиста. І не так давно в Україні фінансовим директором називався "перейменований" головний бухгалтер. Вирішував він переважно завдання бухгалтерські - вів облік, стежив за зміною відповідного законодавства, контактував з податковими органами, банками тощо. Тобто, займався поточними тактичними питаннями. Така ситуація була і у 80-х роках Заході. У 90-х роках на Заході роль фінансових директорів суттєво змінилася - від них почали вимагати не тільки високої фінансової кваліфікації, а й знання інших галузей корпоративного управління. І найголовніше: вони нарешті почали вирішувати стратегічні, а не тактичні завдання. В результаті, "портрет" фіндиректора дуже змінився. Це ж сталося і в Україні протягом останніх декількох років. Відповідно до міжнародного визначення, фінансовий директор - CFO (Chief Financial Officer) - це фахівець, що відповідає за здійснення фінансових планів і облікових процедур компанії. Він керує фінансовим департаментом, що входить до структури компанії та контролює такі напрямки діяльності компанії, як: управління активами, планування і виконання бюджету, аудит, податкове планування, бухгалтерська і управлінська звітність, управління нерухомістю, страхування та ін. Слід враховувати, що фінансовий директор - це й спеціаліст, і керівник у одній особі. У його обов'язки входить не тільки управління фінансами, а й адміністративні обов'язки. Тобто, людина може бути відмінним фінансовим менеджером, контролером, економістом, але, не володіючи навичками управління людьми і бізнес-процесами, не зможе стати хорошим директором. Під керуванням фіндиректора функціонує фінансовий відділ, у складі якого працюють різні фахівці: фінансові аналітики, фінансові менеджери, фінансові контролери та інші. Финдиректор тісно співробітничає з бухгалтерією, у багатьох компаніях навіть керує нею. Финдиректор також бере участь у процесі ціноутворення, тому підтримує постійні контакти з відділом маркетингу. Окрім хорошої освіти і високого інтелекту фінансисту, а у майбутньому - фіндиректору, необхідні й особливі риси характеру. Це насамперед: стратегічне мислення, вміння відключатися від "текучки", мислити глобально і неординарно, вміння аналізувати величезні обсяги інформації, гнучкість і стресостійкість, здатність твердо захищати свою позицію, лідерські і організаторські якості і навички. Як же здобути посаду фінансового директора? Відразу по закінченні інституту вас навряд чи відразу візьмуть на цю посаду. Спочатку потрібно "промацати" рух коштів на підприємстві зсередини - попрацювати рядовим співробітником планової служби, бухгалтерського відділу. З іншого боку, знань, здобутих у процесі навчання в інституті, напевно почне бракувати. Дана професія вимагає постійного самовдосконалення, самонавчання, а часто - і необхідності здобуття другої вищої юридичної освіти. Але коли ви, молодий чоловіче, досить амбітні, пред'являєте високі вимоги себе, організовані - мине зовсім небагато часу, і ви досягнете бажаного результату, тобто обіймете посаду фінансового директора великої компанії. На завершення слід зазначити, що фінансові директори на українському ринку праці сьогодні - у числі найбільш високооплачуваних фахівців. Звісно, зарплата фіндиректора залежить від того, на якому підприємстві він працює, також, звісно, від його професіоналізму, ділових якостей, вміння ефективно керувати.

Різне | Переглядів: 379 | Додав: Повозніков | Дата: 19.09.2017 | Коментарі (0)

1. Системи вентиляції. Значення режимів роботи вентиляційних систем у створенні динамічного мікроклімату у приміщеннях.
2. Тепловий баланс Вимоги до санітарно-технічного обладнання тваринницький приміщень. Теоретичні основи вентиляції.
3. тваринницьких приміщень. Заходи щодо збереження тепла та економії енергоресурсів.
4. Системи каналізації тваринницьких приміщень.
5. Способи прибирання гною і гноївки. Способи зберігання та знезараження гною, переробка його на біогаз.
6. Дезинфекція, дезінсекція та дератизація.
7. Особливості санітарно-гігієнічних вимог до будівництва і експлуатації приміщень фермерських та інших господарств приватного сектора.
8. Гігієнічне та еколого-економічне обгрунтування доцільності організації пасовищного утримання тварин.
9. Зоогігієнічні вимоги до пасовищ. Система заходів (ветеринарно-гігієнічних та ін.), спрямованих на підготовку до переведення тварин на літнє утримання.
10. Особливості літнього утримання різних видів та вікових груп тварин.
11. Наукове обґрунтування заходів з гігієни догляду за тваринами та їх значення для підвищення продуктивності, стану здоров'я та поліпшення санітарних якостей продукції.
12. Методи і практичні вимоги догляду за шкірою, молочною залозою, кінцівками тощо. Чищення, миття та купання тварин. Загартування тварин.
13. Профілактика травматизму і захворювань кінцівок тварин.
14. Гіподинамія і гіпоксія - основні причини зниження продуктивності й резистентності організму тварин до захворювань.
15. Дозований примусовий моціон тварин, організація прогулянок та їх вплив на стан здоров'я, продуктивність і репродуктивні функції.
16. Особливості організації догляду за тваринами у спецгоспах, комплексах, підсобних та інших господарствах.
17. Загальні вимоги до підготовки тварин для транспортування.
18. Гігієна перевезення тварин залізничним, автомобільним, водним, повітряним транспортом.
19. Норми навантаження і гігієнічні вимоги при перевезенні тварин.
20. Профілактика травматизму та захворювань тварин. Організація годівлі та напування тварин.
21. Санітарні заходи під час перегону тварин ґрунтовими шляхами.
22. Значення етології у підвищенні продуктивності і зниженні стресів у тварин. Основні форми поведінки тварин.
23. Адаптація морфологічна, анатомічна і фізіологічна до умов годівлі.
24. Акліматизація тварин. Гігієнічні вимоги до умов утримання тварин у період акліматизації.
25. Стрес, види стресів та ж значення в тваринництві. Профілактика стресів.
26. Адаптаційна здатність і стресостійкість організму тварин.
27. Організація оптимальних умов утримання тварин.
28. Гігієнічна оцінка систем утримання великої рогатої худоби. Гігієнічні вимоги до приміщень для великої рогатої худоби.
29. Типи, місткість, склад приміщень.
30. Внутрішнє планування приміщень, розміщення у них тварин.
31. Обладнання корівників, телятників, пологових відділень з профілакторіями, доїльних залів, блоків, майданчиків.
32. Типи стійл, кліток, прив'язі, годівниць та їх гігієнічна оцінка.
33. Запуск корів. Гігієнічний режим годівлі, утримання та догляду за сухостійними коровами і нетелями.
34. Гігієна отелення, особливості новотільного періоду.
35. Гігієна роздоювання при машинному і ручному доїнні корів. Профілактика маститів.
36. Гігієна догляду, годівлі та утримання племінних тварин, бугаїв-плідників. Вирощування та оцінка бугаїв в умовах елеверу.
37. Санітарно-гігієнічні вимоги до природного парування і штучного осіменіння худоби.
38. Гігієнічна оцінка різних способів утримання телят. Гігієна утримання телят у профілакторний та молочний періоди.
39. Санітарно-гігієнічні вимоги до комплектування, утримання, догляду за тваринами при вирощуванні ремонтного молодняку та виробництві яловичини.
40. Гігієнічна оцінка систем утримання свиней.
41. Гігієнічні вимоги до різних типів свинарників та особливості їх внутрішнього обладнання. Гігієна кнурів-плідників.
42. Гігієнічні вимоги до догляду, утримання, годівлі холостих, поросних та підсисних свиноматок.
43. Гігієна опоросів, утримання та годівлі поросят-сисунів, їх біологічні вості;
44. Гігієнічні вимоги при відлученні поросят. Гігієна утримання, годівлі, догляду за поросятами відлученими від маток.
45. Гігієна вирощування ремонтного молодняку.
46. Гігієна відгодівлі свиней.
47. Системи утримання овець та кіз, їх гігієнічна оцінка. Гігієнічні вимоги до приміщень та їх технологічного обладнання.
48. Системи утримання коней та їх гігієнічна оцінка. Типи, місткість приміщень для коней та їх внутрішнє обладнання.
49. Системи утримання птиці та їх гігієнічна оцінка. Зоогігієнічні вимоги до утримання птиці на фермах, птахофабриках та в підсобних господарствах.
50. Системи утримання кролів та хутрових звірів. Гігієнічні вимоги до приміщень для утримання кролів та хутрових звірів (крільчатники, шеди).
51. Системи утримання бджіл, типи бджільницьких господарств. Мікроклімат бджолиного житла.
52. Системи рибницьких господарств. Зоогігієнічні вимоги при виборі водоймища для товарного рибництва.
53. Екологічне забруднення середовища і його вплив на організм сільськогосподарських тварин.
54. Джерела радіаційного забруднення навколишнього середовища.
55. Особливості міграції радіонуклідів у грунт та забруднення ними сільськогосподарських культур і кормів.
56. Особливості надходження радіонуклідів в організм сільськогосподарських тварин та у тваринницьку продукцію.
57. Особливості ведення тваринництва на території радіаційного забруднення.

Різне | Переглядів: 903 | Додав: Повозніков | Дата: 25.09.2016 | Коментарі (0)

«Вітчизняні науковці повинні змагатися за урядову підтримку своїх досліджень...»

(Голос України №24 9.02.2011)

Різне | Переглядів: 625 | Додав: Повозніков | Дата: 24.02.2016 | Коментарі (0)

Досвід організації наукової роботи


1-10 11-20 21-21
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Copyright MyCorp © 2024Зробити безкоштовний сайт з uCoz