Назва “Гігієна” (hyhyus – здоров’я). У практичному тваринництві – це не самоціль. Отже, предмет гігієни с.-г. тварин – наука про методи одержання максимальної продуктивності від с.-г. тварин при мінімальних витратах праці та засобів і при одночасному збереженні їх здоров’я.

Головна задача – реалізація генетичного потенціалу продуктивних якостей, що можливо при створенні певних умов для розвитку організму, які б відповідали його фізіологічним потребам.

Гігієна вивчає вплив факторів середовища на організм і взаємодію його з навколишнім середовищем в цілому, знаходить той самий оптимум зв’язку, який дозволяє повністю реалізувати спадковий потенціал продуктивних якостей тварин. Для цього зоогігієна вивчає як загальні так і окремі взаємозв’язки організму з умовами навколишнього середовища, базуючись на вченні таких відомих науковців, як Тімірязєв, Сєченов, що розглядають організм і зовнішнє середовище як єдине ціле, а тому змінюючи зовнішні умови можна цілеспрямовано змінювати і організм. Згідно теоріям Ухтомського, Павлова, Сельє та ін., це досягається за допомогою нервово-рефлекторних і нейрогуморальних процесів. Нервово-рефлекторна дія відбувається на основі набуття так званих безумовних і умовних рефлексів під дією певних зовнішніх подразників (факторів). Останні при довготривалій і послідовній дії в ЦНС створюють певний стереотип у відповідь на таку дію. Це теоретичне положення має практичне значення, бо створюючи певні цілеспрямовані заходи можна видозмінювати організм тварин, пристосовуючи його до конкретних умов технології, підвищувати його природну резистентність.