Ми не просто читали та обговорювали праці Платона, Жан-Жака Руссо, Цицерона, Джона Локка, Шарля Монтеск’є, Андрея Шептицького, Мак’явеллі,
Жана Моне та інших, але й вчилися розуміти дух, ціннності, філософію та
актуальність праць.
Ми вчились не стільки знати, скільки розуміти.
Не дивитись на світ у чорно-білих тонах. Варто зазначити, що ми також багато аналізували і стенограм засідань Верховної Ради, судових рішень та інших сучасних кейсів. Чесно, це були моменти, коли банально закипав мозок та відкривалось
7-ме дихання аби знайти сили ночами та у кожну вільну від роботи хвилину
читати та дізнаватись більше.
Це відчуття приємної втоми, коли ти з аудиторії виходиш не просто розумніший, а мудріший життям. Це був інтелектуальний кайф, кожна секунда якого мала величезну внутрішню цінність.
