Я - студентка 1-го курсу 8-ої англомовної групи – Кравченко Анастасія Ігорівна підготувала презентацію на тему : „Коні Пржевальського – минуле, сьогодення і майбутнє“.

Актуальність теми:
Навесні 2018 року відбулася наукова експедиція представників Варшавського університету природничих наук, Інституту зоології ім. Шмальгаузена НАН України, біосферногозаповідника "Асканія-Нова" та Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, під час якої вдалосяідентифікувати 48 коней Пржевальського. Але вченіприпускають, що загальне поголів'я диких коней на ційтериторії щонайменше удвічі більше.
"Коні Пржевальського виглядають здоровими і не мають ознакзахворювань, тому можна припустити, що в наступні роки продовжиться зростання популяції диких коней у зонівідчуження", - заявив керівник відділу екології флори і фауниЧорнобильського заповідника Денис Вишневський.
Кінь Пржевальського - останній вид диких коней на Землі. У природному середовищі був винищений людиною у ХХ столітті, занесений у Міжнародну Червону книгу з природоохоронним статусом "На межі зникнення".
У зону відчуження цей вид завезли 1998 року з біосферногозаповідника "Асканія-Нова". Це була єдина вільна популяціяконей Пржевальського, яка в той час налічувала 20 особин.

Мета,завдання : Обговорення актуальних досліджень у напрямку поширення і розведення коней Пржевальського в Україні ,особливо , у Чорнобильскій зоні відчуждення ,обмінузнанннями, науковими здобутками у конярстві та сприяннявпровадженню результатів дослідницької роботи у практіку

Причина зникнення коней Пржевальского
Останній раз в дикій природі цих тварин бачили в 1969 році в Монголії. Згідно з твердженнями очевидців, чисельність коней почала різко скорочуватися взимку 1944-1945 років, яка відрізнялася досить суворими морозами (нижче -40 ° C) і щодня лютувала буранами. Такі зими бувають в Монголіїдосить рідко, приблизно раз в сто років. Тоді багато домашньоїхудоби загинуло через брак паші, що змусило місцевих жителівполювати на диких тварин, в тому числі і на коней Пржевальського. Ситуацію посилило те, що на територію, де жили коні, були введені китайські і монгольські війська. У прикордонних районах з'явилися озброєні загони самооборони. Все це призвело до того, що на даній території булозосереджено величезну кількість вогнепальної зброї, власникиякого теж не гребували полюванням. Як результат - кіньПржевальського зник з природних місць мешкання.

Програми з реінтродукції 
З 1992 року програми з реінтродукції (поверненню в дикуприроду) коні Пржевальського розпочаті в Монголії(національний парк Хустайн-Нуруу і центр Тахин-Таль, Великий Гобийский біосферний заповідник, ділянка Б). З 2005 року в Монголії з'явився третій центр реінтродукції - Хомин-Таль . Ці три дико живучих популяції налічували близькочотирьохсот особин на кінець 2015 года [12]. Існують такождва проекти по реінтродукції в Китаї, проект в Казахстані.
З 2015 року в Росії в Оренбурзькому заповіднику реалізуєтьсядванадцятий в світі і перший в Росії проект реінтродукції коня Пржевальського. Його офіційна назва - «Програма створеннянапіввільних популяції коней Пржевальського в заповідникуОренбурзький». У рекордні строки, з липня по жовтень 2015 року на ділянці «Предуральского степ» Оренбурзькогозаповідника була створена вся необхідна для першоготранспорту інфраструктура і створений Центр реінтродукціїконя Пржевальського [13]. А 18 жовтня 2015 року завезена перша група чистокровних коней з Франції [14]. 20 листопадазавезені ще дві групи з національного парку «Хортобадь», Угорщина. У червні 2018 року в Центрі реінтродукціїнародився перший лоша коня Пржевальського.
На початку 1990-х кілька коней в якості експерименту буливипущені в українську зону відчуження Чорнобильської АЕС, де вони стали активно розмножуватися [15]. Зараз там їх стало близько ста особин, 3 табуна.
Раніше ці дикі коні були широко поширені в лісостепах, степах і напівпустелях Європи, степах і частково лісостепахКазахстану і півдня Західного Сибіру на схід до Барабинской і предалтайской степів, Салаирского кряжа і озера Зайсан.

Асканія-Нова

Власне саме завдяки створеній свого часу в Асканії-Новійпопуляції кінь Пржевальського вцілів як вид, позаяк у природівін зник у 60-х роках XX століття.
1899 року Фрідріх Фальц-Фейн замовив відловити в степах Монголії для свого зоопарку в Асканії-Новій кількох лошатдикого коня. Саме звідси ці тварини потрапили до Європи, а потім і до інших країн світу. Дикі коні успішнорозмножувалися — до 1940 року народилося 40 лошат. Але раптом зросла смертність лошат у перший рік життя (32 %) і зменшувалася тривалість життя дорослих тварин (у середньому 8,2 роки). Поступово популяція згасала. До 1941 року в зоопарку залишилося 7 коней, з них лише дві кобили. Під час війни коней Пржевальського зовсім було втрачено. Їхне було в асканійському зоопарку до 1948 року. А 31 травня1948 року в Асканію-Нову привезли з Московського зоопарку чистокровного жеребця цього виду на кличку Орлик. Народився він у Німеччині 1943 року. Цього жеребця спершувикористовували для гібридного розплоду коня Пржевальського. У 1957 році до зоопарку прибула чистокровна кобила цього виду Орлиця ІІІ. Після цього в Україні розпочавсяплемінний розплід чистокровних коней Пржевальського. 1960 року від Орлика й Орлицу з'явилося перше лоша.

Чорнобильска зона відчуження 
З 1998 року коней Пржевальського завезли до зони відчуженняЧорнобильської АЕС, де популяція живе самостійно без людського втручання. Коні прижилися і зараз їхня кількість у зоні відчуження перевищує 75 голів, тобто є однією з найбільших у світі. Кінь Пржевальського є стійким до місцевих хижаків, частина популяції перейшла на територіюБілорусії. 
Звідки коні Пржвальського з’явилися у чорнобильскій зоні?
Для регуляції екологічних процесів, в цих нетипових для Полісся ландшафтах, пропонувалося завезти зубрів та диких коней. У 1998 році в рамках програми «Фауна» в зону відчуження завезли 22 особини коня Пржевальського іззаповідника «Асканія-Нова». Спочатку тварин утримували в центрі акліматизації біля м. Чорнобиль, через рік їх випустилина волю. Наприкінці 1999 року в зоні відчуження існувало два табуни коней, яких можна було зустріти в районі сіл Копачі та Корогод. На сьогодні фахівці оцінюють розмір поголів’я біля150 особин. У 2007 році одна група з трьох коней перейшла на територію білоруської частини зони відчуження (Поліськийдержавний радіоекологічний заповідник), а в 2010 році там же було обліковано другу групу з трьох коней. Нині там нараховують уже 31 особину. В серпні 2014 року дві самицівийшли за південний кордон зони відчуження в с. Дитятки.

Реінтродуковані коні Пржевальського 
Незважаючи на безперервний міжвидової інбридинг з домашніми, дикими і здичавілими звичайними кіньми, у коня Пржевальського за приблизно 45000 років існування двохокремих видів у великому числі не накопичувалися гени коней, оскільки в природі коні Пржевальського харчуються саксаулом і іншим жорстким кормом, непридатним для харчування коней . Тому гібриди зазвичай йшли до коней, що залишилися з кіньми Пржевальського зазвичай не давали потомства через погане харчування або гинули. Хоча гени коней Пржевальського надходили в геном звичайних коней, але у коней Пржевальського метаболізм, скорочення м'язів, хворобисерця контролюються зовсім іншими генами - це показали дослідження ДНК не тільки сучасних коней Пржевальського, а й останків диких коней, які померли в минулому.За данимидослідження вчених Росії і Австрії, опублікованими в кінці літа2017 року, виявилося, що сучасні реінтродуцірован коніПржевальського в Джунгарському Гобі цілий рік сидять на дієті з трав'янистих рослин, тоді як раніше, в XIX столітті, коніПржевальського воліли траву навесні і восени, а взимкуобщипували листя у кущів саксаулу, карагана і т. д. (хоча і траву їли теж). Ймовірно, в колишні часи коні міняли раціон за звичкою, тому що саме так і кулани, і вони харчувалися в степах. Адже в пустелю Джунгарській Гобі вони прийшли з степових районів. Крім того, раніше коням часто доводилосяховатися від людини, і взимку вони ховалися в заростяхчагарників, розсіяних і по степах, по Гобі. Зараз коням загрожують не люди, від яких треба було ховатися в кущах, а вовки і дикі собаки. В результаті взимку реінтродуцірован коніПржевальського конкурують з домашньою худобою та домашніми кіньми (табуни яких в кілька разів більш численнічерез їх відбору людиною за ознакою лояльності і перемагаютьчерез свою численність) за нечисленні взимку запаси зеленоїтрави, і це обмежує розмноження коней Пржевальського. Стало зрозуміло, що для успішної реінтродукції і захисту їхгенома від запозичення генів звичайних коней, потрібно ще до реінтродукції привчити коней Пржевальського взимкухарчуватися листям дерев і чагарників степів і пустелі.