МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ
У МАЛЕНЬКІЙ ГРУЗІЇ ВИРІШУВАЛИ ВЕЛИКІ ПРОБЛЕМИ
С.МАСЛОВСЬКА
Грузія. Маленька Кавказька країна на карті світу із 4-мільйонним на-селенням, де вирощують виноград, а, отже, роблять вино, з древньою та складною історією, міцною християнською вірою та збереженими народними традиціями. Ось, приблизно, таке узагальнююче уявлення було у автора публікації ще три роки тому, коли вперше отримала запрошення на Міжнародну наукову конференцію, яку організовувала Аграрна академія наук Грузії. Ту поїздку неможливо забути, адже саме у Тбілісі, столиці невеличкої країни, розглядали проблему інноваційних технологій для безпечного розвитку аграрного сектору економіки, а ще отримала величезний заряд патріотизму, спостерігаючи за грузинами, котрі, на той час, майже повністю відмовилися від усього російського: від газу, продуктів харчування та промисловості, мови, музичної попси, їхнього радіо та телебачення і багато чого іншого. Натомість відродили виноградарство, яке за часів радянщини намагалися знищити російські заздрісники. Зараз у Національному розсаднику 790 сортів, з них 450 — грузинських (має бути 500, але ще 50 — у стадії пошуку). До речі, щоразу, коли приїжджаємо до Грузії, організатори нам влаштовують туди екскурсії аби вкотре насолодитися неперевершеною смакотою цього плоду. Скрізь та всюди популяризували свою культуру, традиції, релігію, науку і досі роблять це природно й невимушено, красиво й ненав’язливо, як і личить справжнім джигітам. Тож перша наукова конференція 2013 року, як і знайомство з новою країною, відбулося на досить високому рівні із захоплюючими враженнями. У 2014, 2015, безумовно, рівень конференції був ще вищим.
Завітавши до Грузії цього року, перше враження будувалося на ве-ликому позитиві, щоправда з невеличкою осторогою... Коли їхали з ае-ропорту до готелю, із зустрічних авто співали то Басков, то Круг, чого раніше не спостерігалося. На білбордах «красувалися» кандидати до тамтешнього парламенту (йшла передвиборна кампанія). Грузини-патріоти скрушно погоджувалися, немало проросійських рвуться до їхньої влади… Подумалось: невже загоїлася рана-2008 — російсько-грузинська війна?.. Але, як кажуть, наука поза політикою (хоча існування однієї без іншої навряд чи можливе), тому перший день конференції Тбілісі-2016 таки вразив своїм неабияким стрибком вгору. Воно й не дивно. Тема, за яку взялися грузини, до цього зобов’язує — «Сучасні технології виробництва екологічно чистих продуктів для стійкого розвитку сільського господарства». Для початку організатори запросили до своєї установи на так звану сільськогосподарську виставку товарів, підприємців та представників підприємств різних регіонів своєї держави, які демонстрували виробництво вітчизняної екологічно чистої продукції, аби ми, учасники форуму, мали змогу спробувати грузинських смаколиків та повезти у свої країни інформацію про маленьку країну з великим бажанням зберегти здоров’я своєї нації. Абсолютно інший, ніж в Україні, але не менш смачний, ніж Карпатський, їхній мед, принесений кавказькими бджілками. Ми мали змогу придбати та отримати в подарунок розсаду різних овочів та саджанці фруктових і лісових дерев. Неабияк подивували дівчата із підприємства, яке виробляє джеми і варення з персиків, ківі, апельсинів, фейхоа, хурми. А чи куштував хтось із вас сир, вимочений у вині з винограду сорту «Сапераві»?.. Скажу вам, неперевершений смак! Власне, грузинські сири — це щось фантастичне! Як і вино — не порошкове, як у нас, а натуральне біле, рожеве, чорне, мінеральна і столова вода. А все тому, що в Грузії за підробки суворо карають. Хай його буде менше, хай дорожче, але природність тут — понад усе. Тай виробник добре розуміє, якщо споживач запідозрить «нечисте» у виробі, вважай — втратив покупця і довіру повернути дуже важко. Познайомилися ми не тільки з виробни-ками екологічно чистої продукції. Особливу увагу привертали незвичайні діти з різними вадами здоров’я. Незвичайні (перепрошую за тавтологію) і їхні вироби, а це національне вбрання, взуття, головні убори з шерсті та ляльки з доволі позитивними та оптимістичними обличчями, такі ж щирі, як і їхні «майстри». Загалом спілкування з природними, у прямому й переносному значенні цього слова, учасниками конференції важко передати словами, адже грузинів називають найбільш гостинною нацією у світі і вони це доводять повсюди і повсякчас.
Не менш цікавою, пізнавальною і повчальною була сама конференція. Гостей вітав президент академії Г.Аліксідзе. Авторитету зібранню додавали присутність та виступи Міністра сільського господарства та заступника Міністра освіти й науки Грузії. Відрадно, і нам це дуже ле-стить, що з плином часу нас, українців, люблять не менше ніж раніше. А на першій (2013 року) конференції нашу агронауку визнали кращою і потужнішою за інші, незважаючи на мізерне державне фінансування. Тож і цього року ми відзначилися. Насамперед на пленарному засіданні, коли представники Вінницького Національного аграрного університету (професор В.Кучерявий, декан факультету технології виробництва і переробки тваринницької продукції О.Скоромна, кандидат сільгоспнаук Є.Трачук) зі словами привітань вручили президенту академії на вишиваному рушнику величезний коровай із зображенням української символіки. Оксана Іванівна, ознайомивши присутніх із роботою вишу, запросила президента та вчених академії до міжнародної співпраці у Всеукраїнському науково-навчальному консорціумі, створеному на базі Вінницького НАУ. Професор Київського Національного університету біоресурсів і природокористування М.Повозніков у вітальному слові знову вражав своїм інтелектом та українськими поетичними перлами. Автор цієї публікації, представляючи Україну, скористалася можливістю гуманітарної дипломатії, нагадала учасникам зібрання, що на сході України йде війна і понад 500 тисяч гектарів орної землі зараз не обро-бляється. Натомість — заміновані поля, вирви після градів та важкої зброї, зруйновані села, знищене житло, налякані люди. Закликала представників різних країн світу дослухатися до побажань наших бійців: берегти планету Земля, мир, але ніколи не здаватися і не продавати рідної Батьківщини, інакше можна втратити душу — мову, пісню, духовність, землю — основу нації. Як символ непереможності вручила керівникові, організатору форуму, головний скарб України — Державний прапор із підписами бійців.
Після пленарного засідання потужно запрацювали три секції: рос-линництва, тваринництва та агроінженерії. Чи не найактивнішими із представників-учених 11 країн світу були знову ж українці, які, завдя-чуючи гостинності дружньої країни, почувалися майже як удома, ви-ступали і брали участь в обговоренні й дискусіях особливо цікавих тем. Зокрема «Мікроелементи — індикатори екологічної чистоти і природності плодово-ягідних соків» (Грузія), «Зелена енергетика» — основа виробництва екологічно чистої продукції» (Північний Кавказ), «Удо-сконалення технології годівлі шовкопряда екологічно чистою шовкови-цею»(Таджикистан), «Вплив екології на розвиток лісів Грузії та Польщі» (Польща), «Технологія виробництва варених ковбас з добавкою йодованої солі (Позитивна тенденція)» (Україна). «Використання пробіотику — запорука отримання екологічно чистої тваринницької продукції» (Україна). Вчені Вінницького аграрного університету (Віталій та Марина Кучеряві), досліджуючи проблему, доводили, що у сучасному тваринництві є повноцінний замінник антибіотиків, це кормова добавка пробіотичної дії, нешкідлива для організму тварин і якості м’ясопродукції. Професор Київського НУБП М.Повозніков переконав, що така біодобавка як літій стимулює не тільки росту і продуктивності гусей, але й поліпшує якість м’яса птиці. Цікавими були дослідження і молдовських, казахських, азербайджанських, таджицьких, російських учених. Так, справді, тут ми були поза політикою. У кожній із цих країн наука йде вперед. Однак боляче сприймалася байдужість окремих із них до нашої війни. Ані розуміння, ані співчуття. Натомість: «У каждого своя правда. У Росии — одна, у вас — другая….» Більшість із них дивляться тільки російські телеканали і вважають, що це правильно… Тож довелося толерантно поспілкуватися з ними не тільки на глобальні теми екологічних проблем, але й просвітницькі, інформаційного забезпечення, гуманітарного та культурного спрямування.
До речі, саме культурними та традиційними надбаннями Грузії ми мали змогу милуватися, побувавши другого дня поблизу красот Алазанської долини, а точніше в одному із древніх замків Кахетії, де з діда-прадіда вирощують виноград, за давніми рецептами та вимогами предків душать вино і зберігають його під землею у 500-літрових чанах, печуть у тандирі хліб, виробляють чурчхелу і супроводжують цей споконвічний традиційний процес народною піснею у неперевершеному виконанні чоловічого (і тільки) фольклорного колективу. Ми вкотре пересвідчились: гостинніша і красивіша нація, мабуть, ще не з’явилася на цьому світі, ну, безумовно, крім грузинів і українців. Саме на тому святі нас знову ж (вкотре!) пошанували. Миколу Повознікова демократичним шляхом обрали почесним кахетинцем, який має повне право навідуватися туди будь-коли і за будь-яких обставин.
Ми ж дякували всім працівникам академії наук Грузії, особливо ку-ратору групи гостей, заступнику президента академії А.Гіоргадзе за організовану роботу в науковій установі та дозвілля в Кардинахі, Наці-ональному музеї під відкритим небом і в Державному розсаднику вино-граду, у Винних погребах на дегустації вин та на диво-застіллях із не-перевершеною тамтешньою кухнею. Нам справді влаштували свято на-уки, культури, традицій і туризму. Зібрали нас, аби разом перейнятися проблемами людства, шукати всім — вченим, журналістам, політикам шляхів виходу із кризи та складної екологічної ситуації, а ще — щоб зрозуміти один одного. Комусь пояснити, що радянський союз була ве-лика помилка, за яку всі ми зараз розплачуємось своїми нестатками, екологічними й економічними проблемами, духовністю і душею. Когось вдалося просвітити, а у когось навчитися терпіння, мудрості, з кимось ми поділилися своїми успіхами, патріотизмом і любов’ю до Батьківщини, водночас усім побажали миру, але не розмінюватися Волею, Свободою й Незалежністю. С,Масловська