Нарешті, ми відірвали очі від сторінок підручників і побачили дещо нове і сучасне. Саме те, що вартувало нашої уваги вже давно. Замало для будь-якого спеціаліста подорожувати лише лекційними аудиторіями та бібліотеками. Бути сучасним, бути передовим, обізнаним та досвідченним - запорука успіху для кожного, хто прагне дечого більшого. А це, в свою чергу, говорить про те, що ми, як студенти, маємо бачити і чути більше, ніж нам дають в університеті. Ще нещодавно я мала нагоду запитати себе: А якщо я отримаю можливість просто зараз керувати молочною фермою, чи я впораюсь? Я зрозуміла що це далеко не так. У моїй голові почали проминати безліч питань, які потребували відповіді аби, умовно, моє підприємство не занепало. І ось я, на молочному конгресі, блукаю десь між стендами представників різних компаній, між натертими до блиску кормозмішувачами, в пошуках потрібної секції, де можливо отримаю відповіді на свої питання. Проходячи повз людей, я натрапила на Миколу Гавриловича з яким ми обійшли ледве не весь павільйон, він познайомив мене зі справжніми прихильниками молочного скотарства, в яких, я впевнена, палає надія на майбутнє цієї галузі в Україні. І це є особлива цікавинка подібних заходів, коли є нагода не просто почути нову інформацію, та побачити передові технології, а й познайомитися з людьми, які щоденно живуть цією справою. Безсумнівно - їм є про що нам розповісти.

«Бути країною з розвиненим молочним скотарством - це наша доля, ми нікуди від цього не дінемося» - Зауважив один із спікерів конференції Володимир Лапа. Та хіба воно не справді так? Ми маємо для цього абсолютно все. Спікери звернули увагу на те, що в управлінні фермерськими господарствами камінням спотикання часто виступають радянські упередження, які гальмують розвиток молочних підприємств. Тож, вони пропонували підлаштовані під українське сьогодення стратегії для вирішення подібних проблем. Звісно, не оминули ми і технологічні теми, які є фундаментом будь-якої ферми. Представники різних країн охоче давали свої поради для українців, а аудиторія, у свою чергу, з апетитом, проковтувала все що могла. Б’янка Тірутф, технічний консультант з годівлі телят і теличок з Великобританії, проводячи свій спіч, запитала аудиторію: «А якою є ваша ідеальна теличка?». Після чого вона розпливлася в зворушливій посмішці, наче мова йшла про її дітей. У цій посмішці було щось від відданості і насолоди, яку вона отримує займаючись своєю справою. Кожна бесіда, кожна дискусія була просякнута вірою в краще, виправдана не просто балачками, а впевненими діями. Тонка грань, я вважаю, між людиною наївною та людиною, яка бачить більше за інших, в першому варіанті існує неспроможність побачити перешкоду, в другому -здатність до її бачення, оцінювання та подолання. Та я хочу бути серед тих людей, які сміливо кидають виклик важкому становищу, які бачать можливості і перспективи на тлі кризи, яким не все одно, що чекає нас завтра, та які прагнуть щось змінити, які були зібрані саме там - на молочному конгресі.