Троянда (лат. Rosa L.), інша назва «Ружа» – рід і культурна форма рослин роду роза, родини трояндових, кущі до 2 метрів заввишки. У класичному зображенні троянда має 32 пелюстки, звідси назва роза (троянда) вітрів. Відомо близько 6 000 сортів, що їх отримано шляхом гібридизації й відбору (за іншими даними тепер налічують понад 14 тисяч сортів троянд). У Японії виведена троянда «хамелеон», яка змінює своє забарвлення від освітлення. Вдень вона яскраво-червона, ввечері – біла.
Троянда була відома в стародавньому Вавилоні і отримала особливе поширення в Персії (тепер Іран), де вирощувалася у величезній кількості.
У всіх народів свої оповіді: у русичів – билини про богатирів, у фінів – «Калевала», у естонців – «Син Калева», уфранцузів – «Пісня про Роланда». До таких створінь народного епосу належать і давньогрецькі поеми «Іліада» і «Одіссея», а в іранців – «Гюль Наме» – книга, що прославляє троянду. Перські поети Гафіз та Сааді називають свою країну «Гюлістан» – «Сад троянд» («Гюль» – «троянда»). Поет Сааді в книзі «Квітник троянд» («Гюлістан») писав у 1258 році: «Чуєш, як всюди весною лунає лише солодкий шепіт радості і любові: це шелест солов’я, що читає книги троянд!» Інший поет Хафіз (XIV століття) також оспівував троянду у своїх віршах: «Не мало цей сад ростить чарівних троянд, але тих, хто їх бере, шипи язвлять до сліз». Розу оспівував і китайський поет-філософ Конфуцій. Мусульмани не дозволяли наступити навіть на пелюстку, що впала на землю. У стародавній Греції троянда була присвячена богині краси Афродіті, її храми оточували якнайширші сади з троянд. Трояндами усипали дорогу повертаючихся з перемогою воїнів. Із Греції, троянди вивозять в Єгипет і Рим. Єгипетська цариця Клеопатра на одному з бенкетів веліла покрити всю підлогу пелюстками троянд шаром у півметра, які притримувались тонкою шовковою сіткою. Зі стелі під час бенкету сипалися дощем рожеві пелюстки. Під час прогулянок на галерах поверхня води була всипана трояндами. Римляни нагороджували трояндами за видатні заслуги. Вінком з троянд прикрашали голову переможця.
Троянда була емблемою, свого роду орденом хоробрості. Римські воїни вірили, що троянда вселяє мужність, і замість шоломів одягали вінки з троянд. У квітні – травні в Римі влаштовували свято троянд – «розалії» – в пам’ять померлих.
В Європі розвиток культури троянд починається з новою силою в XIII столітті. Один з учасників Хрестового походу привіз зі Сходу троянду, яка потім отримала назви галльської і прованської, так як її почали розводити в місті Провене близько Парижа. З цього часу починається захоплення трояндами. В Провене зароджується народне свято троянд, на якому вибирали найкрасивішу дівчину королевою троянд, – «Розьеру». Свято стає звичаєм у багатьох місцях Франції, де щорічно вибирають найкрасивішу дівчину в королеви троянд, – їй надягали особливий вінок з троянд, званий «шапель». Від цього слова походить назва: «шапка», «капелюх» (по-французьки: «Шапо»).
В Україні велику колекцію троянд зібрано в Нікітському (Ялта) й Одеському ботанічних садах та в Ботанічному саду АН УРСР (Київ). В Україні поширені декоративні сорти троянд: ремонтантні (Нікітська рожева, Українка, Катерина, Фрау Карл Дружкі, Ульріх Бруннер), чайно-гібридні (Веснянка, Наталка, Червона Україна, Фрейбурґ 2), пернеціянські (Вільгельм Кордес, Кабардинка, Віль де Парі), поліянтові (Зоя Космодем’янська, Ґлорія Мунді, Кучерява), чайні (Артек, Маруся, Переможець, Батьківщина), виткі (Рубін, Ексцельза, Нью-Давн, Біла Дороті) та ін. Етероолійна (з високим вмістом ефірних олій) троянда, представлена двома видами: трояндою дамаською і трояндою французською. Урожайність квіток троянд 50 центнерів з га, площа насаджень (за часів СРСР): в УРСР близько 2 000 га (в усьому СРСР близько 4 600), головним чином в Кримській, Запорізькій і Одеській областях; на Кубані та на Чорноморському побережжі.
Троянда використовується у парфумерії як самостійно (рожеве масло), так і для створення парфумерних композицій. Рожеве масло (у більшості випадків синтетичне) входить до складу 46% чоловічої і 98% жіночої парфумерії. Французькі парфумери найбільш високо цінують троянди, що ростуть поблизу міста Граса, а також на плантаціях Болгарії у Долині Троянд біля містаКазанлика. Екстракт троянди широко застосовується в косметичних засобах. Він ефективно зволожує шкіру, сприяє її регенерації, має тонізуючу дію, заспокоює і омолоджує шкіру, відновлює природний колір і пружність шкіри, роблячи її м’якою і ніжною. Двох крапель трояндової олії достатньо для отримання літра духів. Цілющі властивості троянди були відомі з античних часів. Проте в наш час, коли західна медицина мало використовує троянду, у той час як на Сході ставлення до неї не змінилося. В середньовіччя трояндою лікували величезну кількість захворювань: порушення менструального циклу, головний біль, шлункові розлади, застійні явища в печінці, лихоманку (чуму), очні інфекції та шкірні захворювання. Троянди нерідко використовуються в кулінарії в якості ароматизатора. Також популярним є варення з рожевих пелюсток. З троянд роблять морозиво, лікери. Троянди є одними із найпопулярніших видів квітів для створення букетів.
Майже пів сотні кущів цих чарівних квітів сьогодні висадили студенти першокурсники...