В 1996 році доля мене звела з Національним аграрним університетом і ось уже 22 роки я тісно пов'язаний з Національним університетом біоресурсів і природокористування України, пройшовши весь шлях від аспіранта до декана одного з найкращих факультетів – факультету тваринництва та водних біоресурсів.

     Багато змінилося за ці роки, університет розбудовувався, створювалися нові спеціальності, змінювалися тренди аграрних професій, ставали більш чіткими і вимогливішими вимоги виробництва до фахівця і звичайно ж змінювалися студенти, як кількісно, так і якісно, які тепер приходять більш зорієнтовані у своєму виборі, більш вимогливі як до знань так і до тих, хто їх надає. Світ змінюється і потрібно швидко в ньому орієнтуватися, щоб не залишитися на узбіччі історії. 
     Підходить до завершення термін виконання завдань, що були поставленні на перші 5 років програми розвитку «Голосіївська ініціатива 2020» і хотілося б поділитися своїми враженнями щодо цього.

     Розпочну з розмірковувань по розвитку нашого факультету: 2014 рік – жодної лекційної аудиторії з нормальними умовами для проведення сучасних лекцій, жодної навчально-наукової лабораторії, виробничі підрозділи кафедр в занепаді, відсутність єдиного духу в колективі та проблеми з державним замовленням по набору студентів на факультет. З приходом на посаду ректора Станіслава Ніколаєнка після перших же стратегічних нарад стало зрозуміло, потрібно швидко включатися в процес, мобілізувати всі резерви як людські так і фінансові і розпочинати роботу, від якої залежатиме доля в найближчі роки як студентів так і викладачів. І ми почали. Очі боялися, а руки робили. За чіткої координації ректорату на чолі з ректором СтаніславомНіколаєнком що маємо зараз: всі 5 лекційних аудиторій суперсучасні, створено і оснащено 7 навчально-наукових лабораторій, контингент студентів збільшено у 1,5 рази, вперше в історії повністю закрито ліцензійний обсяг набору, капітально реконструйовано навчально-науково-виробничу лабораторію конярства. І це далеко не весь перелік досягнень колективу факультету за останні 4 роки.

     Відповідно до своїх посадових обов’язків часто буваю в інших вищих навчальних закладах, беру участь в перевірках, нарадах, конференціях, в тому числі був більш ніж у 10 університетах світу аграрного профілю. Мимоволі порівнюю те, що відбувається в нас і в наших колег. Звичайно, якщо порівнювати серед українських університетів, то вражають темпи змін в нашому вузі і, саме головне, не тільки в наповнені і оновленні матеріально-технічної бази, а, перш за все, в змінах настроїв науково-педагогічних працівників, ставлення до навчального процесу, самого університетського духу.
     Не буду говорити про проблеми у вищій освіті, занепад матеріально-технічної бази, прикрий настрій і студентів і викладачів у більшості вишах України. Вражає те, що бідність і деморалізація для багатьох колективів стає нормою. Дехто не шукає шляхів виходу з кризової ситуації, не хоче змінювати «комфортну зону» свого життя в бік покращення свого матеріального стану шляхом вивчення іноземної мови, участі у міжнародних грандах і програмах, тісній співпраці з виробництвом. Хоч є і багато прикладів, де в окремих закладах вищої освіти створилися ініціативні, креативні групи, які знайшли шляхи співпраці з бізнесом і за рахунок цього реалізується і науковий пошук і завдяки цьому підвищують якість навчального процесу.
     При цьому, аналізую ситуацію і в нас на факультеті, і в цілому в НУБіП України такого динамізму, настрою, розвитку і результатів, як в нас, жоден виш України не має. В тому числі й провідні виші України, які займають перші місця у рейтингах. А що стосується університетів суто аграрного профілю, звичайно НУБіП беззаперечний лідер по всіх показниках. Лише проаналізуйте наш сайт – відкриття лабораторій, співпраця з бізнесом, наукові проекти, міжнародні гранти, виховні заходи – все це вигідно відрізняє нас від інших. Аналізуючи все це, можна сказати, що хто хоче працювати, той має всі для цього умови.

     Хотілося б акцентувати увагу і на рівні заробітних плат наших науково-педагогічних працівників – не секрет, що вони майже в двічі більші ніж у наших колег з інших навчальних закладів. Багато із тих з ким спілкуєшся був здивований і тим, що в нас виплачують всі надбавки та доплати за наукові ступені та звання. Багато хто скаржився, що в них немає нормальних умов, холодно, а зимові канікули тривають кілька місяців. Особисто я знаю не один аграрний заклад, де навчальний процес припиняється 1 грудня і розпочинається лише 1 березня. Колеги заздрять нам, пов’язуючи ці всі зміни з діями нашого ректора. Постійно чую від них – «Вам повезло, бо у вас ректор Ніколаєнко». Не хотілося б займатися хвальбою, але в реаліях це так і тільки сліпий не бачить, які зміни відбулися в нашому університеті за останні 4 роки.
     Разом з тим скажу і про інше. Ми б мали кращі результати, якби всі викладачі, наші кафедри, деканати відчували б більшу відповідальність в першу чергу за якісні показники виконуваної роботи, були більше зацікавлені в результатах своє праці та активніше приймали участь в міжнародних грандах і програмах. Напевно і страждає профорієнтація, відбір студентів, частина з яких випадково потрапляють в стіни НУБіП України, а це призводить потім до втрат шляхом їх відрахування. 
     На мою думку, це тільки початок, основна робота ще попереду – це якісне покращення навчального процесу, продовження створення та наповнення обладнанням сучасних лабораторій, виведення на новий рівень профорієнтаційної роботи шляхом створення обласних наукових осередків для школярів, проведення регіональних олімпіад та конкурсів за напрямами з метою популяризації своїх спеціальностей, активна участь науковців університету в наукових розробках для потреб виробництва тощо.

     «Голосіївська ініціатива 2020» стала початком нового етапу розвитку університету, заклала серйозний фундамент його становлення як потужного навчально-наукового центру в Україні та за її межами, дала змогу всім нам зрозуміти, що ми єдиний цільний колектив, який здатний шляхом своєї наполегливої праці готувати висококваліфікованого фахівця для стратегічних напрямів народного господарства нашої держави.
     Але на півдорозі не зупиняються, тому попереду нові завдання, завдання «Голосіївської ініціативи 2025», виконання яких дасть змогу укріпитися нам в своїх намірах увійти в трійку найкращих університетів нашої держави, наростити науковий потенціал, завершити реформу навчального процесу, піднятися в міжнародних рейтингах та стати пріоритетом №1 для абітурієнта вступника при виборі навчального закладу.

Вадим Кондратюк,
декан факультету тваринництва та водних біоресурсів