Професійна орієнтація та залучення абітурієнтів - на скільки вони тотожні? Це питання задаю собі більше 20-ти років.Чи знайшов відповідь? Наскільки вона мене влаштовує? На що направляти зусилля? Чи є універсальні підходи? Який власний досвід та чому більше надаю перевагу і чому? Деякі роздуми....Серед різних відповідей щодо мотивації вступу на спеціальність ТВППТ:
1. Попередня професійна діагностика бажань та уподобань щодо подальшої роботи;
2. Загальний рівень підготовки;
3. Реальнe відчуття студентського життя (позитив, довіра, гарна матеріально-технічна база, креативні викладачі, сучасні знання, реальна практична підготовка, постійні позитивні зміни ) з першого року навчання;
4. Задоволеність якістю навчального процесу;
5. Бажання застосовувати на практиці отриманні знання. Можливість впроваджувати сучасні технології і підходи;
6. Впевненість у власних силах як фахівця;
7. Престижне працевлаштування за фахом
8. Відповідна заробітна плата;
9. Бажання постійного професійного росту та самореалізації.
ВОТ ЧТО ОБЪЕДИНЯЕТ, ВСЕ УСПЕШНЫЕ ХОЗЯЙСТВА: • Стабильная, высококвалифицированная команда – нет текучки! • Высокий уровень коммуникации внутри команды, постоянная включенность сотрудников, отсутствие страха общения с лидерами • Проработанные, чёткие, прописанные инструкции, для новых сотрудников, которые позволяют внедрить нового члена команды в кротчайшие сроки. Таким образом новые сотрудники, чётко понимают правила игры и рутину,
В далеких 70-х роках минулого століття, мій батько Федір привив мені любов до бджолярства, з яким практично пов'язане все моє життя.А починав я свою бжолярську кар'єру помагаючи батькові димаром димати у вулик, коли він переглядав бджоли.Чесно кажучи, ця справа мені не дуже подобалася і тоді батько замітивши, що я не дуже задоволений цією роботою запропонував мені таке: бери шкрабай прополіс і продавай і всі гроші будуть твої, але за це маєш помагати мені на пасіці- димати і відкачувати мед.І почав я свою бізнесову справу на пасіці- одночасно димав димаром і швидко вишкрабував прополіс з дощинок, а ввечері зважував і підраховував скільки заробив.Пам'ятаю як сьогодні, коли продав 100 грам прополісу за 25 радянських карбованців ,радості не було меж, а у моєї сестри, яка працювала бухгалтером у Львові місячна зарплата на той час була 70 крб.За перший сезон я зібрав 3 кг прополісу і весь за осінь- зиму продав.Я тоді ще зрозумів, що на пасіці ти почуваєшся вільною людиною і можеш себе фінансово забезпечити не працюючи в колгоспі чи у місті.Здобувши освіту бухгалтера, я зрозумів, що моє покликання- ПАСІКА! І з 1989 року з бджолами я не розлучаюся! Були всякі моменти- багато невдач і промахів в бджолярській справі, але не було ніколи розчарувань у вибраному шляху.Результатом багаторічної роботи- БДЖОЛЯРСТВО стало загальносімейною справою і міжнародний форум на нашій сімейній пасіці, запрошення і участь у форумі в Польші,участь в міжнародних агровиставках Львова і останнє запрошення в ПРЕС КЛУБ у м.Львові мене і мого сина Василя, який продовжує справу свого діда Федіра.Цікава була зустріч з журналістами, які пообіцяли побувати на нашій пасіці,ознайомитися з методами ведення нашої бджолярської справи.Бджолярі- це вільні, самодостатні люди, які самі себе забезпечують роботою і дають роботу іншим, а саме головне, що вони продовжують життя бджіл як важливої одиниці у загальній екосистемі світу, яка без бджіл існувати НЕ БУДЕ!!!Займайтеся бджолярством, споживайте продукти бджільництва і БУДЬТЕ ВСІ ЗДОРОВІ! М.Дитюк
Дати людині щастя улюбленої праці – означає допомогти їй знайти серед безлічі доріг ту, на якій найяскравіше розкриваються індивідуальні творчі сили і здібності її особистості Василь Сухомлинський
