Є дуже влучна народна приказка: «Як ти відносишся до людей, так і вони відносяться до тебе». Я завжди був переконаний у тому, що головне у житті робити добрі справи і вони повернуться до вас сторицею. Так сталося, що у мене із теперішнім керівництвом університету склалися деякі непорозуміння і воно за будь-яку ціну вирішило мене позбутися, використовуючи різні методи, починаючи із шантажу, залякування тощо. Багато хто із колег (і не тільки) радили мені «схилити голову», «піти поклонитися», «знайти порозуміння» і тому подібне, але кожна людина має свій характер, який або дозволяє рухатися уперед, або плазувати… Я більш схильний до першого.
Знайте, що справедливість і правда все одно є. Її можна знаходити, шукати, коли тебе оточують близькі по духу люди, друзі, які розуміють тебе і підтримують. Після того, що сталося на факультеті, я особливо зрозумів наскільки їх багато. Я щиро вдячний за розуміння і підтримку колишнім і теперішнім студентам біотехнологічного факультету, які, на моє глибоке переконання, були, є і будуть найкращими. Дуже хочеться подякувати своїм однокурсникам Антону і Інні Дмитришин, Валерію і Валентині Настин, Людмилі і Валерію Михайловським, Валентину Волосецькому, Віталію Левичу та ін., а також випускникам – керівникам районних державних адміністрацій Хмельницької і сусідніх областей, випускникам – народним депутатам різних рівнів, усім деканам аналогічних факультетів вищих навчальних закладів України, виробничим партнерам (ЗАТ «Миронівський хлібопродукт», корпорація «Сварог Вест Груп», ГК «Агровет Атлантик» та ін.), зарубіжним партнерам із Грузії, Росії, Білорусі, Молдови, журналістам, громадським організаціям і активістам міста Кам’янець-Подільський.
Якщо я, працюючи на посаді декана факультету, когось образив особисто, то прошу вибачення і впевнений, що на біотехнологічному факультеті працювали найкращі викладачі. Проте, так склалися обставини, що люди, яким я довіряв довгі роки, покладався на них в усьому, виявилися не тими, за кого себе видавали, особливо мій заступник та завідувачі кафедр факультету. Тому хочу, щоб наступні керівники факультету врахували цей факт, а викладачі і студенти при обранні свого керівника врахували, що колектив у кадровий резерв на посаду декана більшістю голосів запропонував доцентів С.М. Блюсюка, О.М. Дереша, В.В. Шуплика. Теперішнього виконувача обов’язків декана навіть у кадровому резерві колектив чомусь не бачив.
Шановні студенти! Ви разом зі мною отримали важливий урок і тепер знайте, що рухатися вперед ви повинні самостійно і не думайте, що хтось буде вас постійно підштовхувати, направляти і т.п. У вашій подальшій професійній діяльності врахуйте те, хто вас оточує і не терпіть підлабузництва, а краще, щоб навколо вас були люди, професіонали, не цурайтеся розумніших від вас.
З іншого боку, обставини, які склалися на нашому факультеті, стали поштовхом для нової сторінки у моєму житті. Сьогодні я, після судового очищення від усього бруду, який вилили на мене, працюю в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, який очолює мудрий керівник, колишній Міністр освіти і науки України Станіслав Миколайович Ніколаєнко, який має надзвичайно величезний досвід не лише науково-педагогічної, а й організаційної роботи – під час його керівництва Міністерством освіти і науки України освітяни  відчули реальні позитивні зрушення, покращення рівня життя та престижності вітчизняної науки та освіти (цей список ще можна продовжувати і продовжувати).
Я буду старатися свій досвід, свої знання та уміння передавати студентам цього навчального закладу, але вас ніколи не цуратимуся, я вас усіх поважаю, ціную і буду радий надалі співпрацювати із кожним, хто того забажає.
Хотілося б почути думку студентів про подальшу долю факультетського сайту, який ми створювали разом, і з задоволенням, якщо у вас є бажання, передав би його для подальшого розвитку та життєдіяльності в руки студентського парламенту.
Слава Україні!
Щиро ваш, Микола Повозніков