Професор Микола Повозніков вже не вперше приймає першокурсників і щоразу демонструє унікальні можливості навчання і практики в НУБіП, розповідає про успіхи й досягнення колег і студентів, про стажування і практику, унікальні винаходи. Цього разу професор під час перерви між парами гостинно почастував студентів медом, яблуками і власноруч виготовленим соком. Спілкувалися невимушено й тепло, хоч за вікном накрапав осінній дощик. Колега привітала професора із прийдешнім святом День Учителя - передала іменну сувенірну футболку від професора, народного артиста Володимира Гришка.
На наших парах завжди затишно.
Після завершення курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» кожен зробить для себе папку із необхідними для працевлаштування документами, це резюме, автобіографія, есе, заява, оголошення, бренд бук, трудовий договір, візитка, банер, - це «Папка успіху» - ключ до самореалізації професіоналів. Отже, мої студенти «озброєні» впевнена кожен реалізує себе за фахом, ця папка успіху буде ключем до самореалізації у майбутньому», - розмірковує викладач, науковець Вероніка Василівна Чекалюк.
Ще за часів Стародавньої Греції той, хто володів мистецтвом комунікацій, був переконливим і впевненим під час публічних виступів, вважався лідером, перед ним відкривалися великі можливості. Комунікаційні навики – це наука, яку можна опанувати. Якщо ж знання підтримувати досвідом, удосконалювати техніку - успіх гарантовано не лише у кар’єрі, а й особистому житті.
НУБіП – старт для кар’єрного зросту, папка успіху буде допомогою під час практичної роботи, - ділиться досвідом доцент кафедри української мови Вероніка Василівна Чекалюк.
Мова душі - рідна мова, у кожного вона своя давньокитайськi цiлителi вважали, язик — це друге серце, а мова - рух душі. Українська мова — одна з найбагатших мов світу, слова мають десятки синонімів, найрізноманітніші пестливі форми... факт: якщо людина, яка виросла на чужій землі, почує рідну мову чи пісню, то з нею починають відбуватися якісь неймовірні речі (радість, сльози, зміна емоцій). Адже рідна мова відповідає генетичному коду людини. Спілкуйся рідною мовою - шануйте традиції , бережіть один одного. На парах ми вчимося, а під час роботи гуртка «Юний журналіст» ми з колегами-студентами спілкуємося про природу й вивчаємо володіння університету, наші музеї та парки, особливо, конюшня і пасіка - надихають на творчість і любов до професії, цікаво спостерігати за бджолами як вони будують свій «дім», як дбають про себе і невтомно працюють.
Декану БТФВ університеті нашім ріднім,Наявні факультети різні.А самий кращий серед них - Біотехнологічнийфакультет!Наш факультет немов сім’Бджолина, назву ще я.Тому що всі трудолюбиві,Розумні, щирі не ліниві.Главою нашої сім %Наш рідний «папочка» стоїть.Деканом всі його зовемо,І за порадою до нього йдемо.Він радо кожного вітає,І вчитись нам допомагає.Він радить всім, як в світі жити,І гроші файні заробити.А хто не хоче в нас учитись...Декан заставить потрудитись:В саду на грядці покопати,Великий пень покорчувати.А взагалі у нас декан-Освічений, як ідеалВін за кордони часто їздить.Про що практичний досвід свідчить.Наш «папа»вміє святкувати,І на концертах виступати,Він також любить танцювати,І гарно може заспівати.На цьому вірш свійзавершаюІ до деканапрохання маюЩоб Ви на нас, недуже злились,Якщо на пару не з явились,А терпеливонам прощали,Дитячі іноді забавиЗ найкращими побажаннями студентка 4курсу Купельська Л. В.
Симоненко Василь – Я…Він дивився на мене тупоОчицями, повними блекоти:— Дарма ти себе уявляєш пупом,На світі безліч таких, як ти.Він гримів одержимо і люто,І кривилося гнівом лице рябе,Він ладен був мене розіпнутиЗа те, що я поважаю себе.Не стала навколішки гордість моя.Ліниво тяглася отара хвилин…На світі безліч таких, як я,Та я, їй-Богу, один.У кожного “Я” є своє ім’я,На всіх не нагримаєш грізно,Ми — не безліч стандартних “я”,А безліч всесвітів різних.Ми — це народу одвічне лоно,Ми — океанна вселюдська сім’я.І тільки тих поважають мільйони,Хто поважає мільйони “я”.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
