Підсумовуючи й узагальнюючи, можна сказати, що процес проблемно-орієнтованого навчання має декілька ключових ознак і складається із кроків:

• аналізу проблемної ситуації;
• визначення можливих шляхів вирішення проблемної ситуації;
• формулювання навчальних цілей;
• пошуку потрібної інформації (зокрема, під час лекцій) та підготовка доповідей;
• звітування про результати дослідження теми та шляхи вирішення проблемних ситуацій.

В умовах проблемно-орієнтованого навчання добре підготовлені кейси (проблеми) є направляючими, а їхня влучність – формуюча для успіху у вивченні теми.

Теми відкриваються семінарами із обговоренням проблеми (кейсу). Викладач може прочитати 1-2 лекції до теми. На завершальному семінарі відбувається представлення студентами результатів роботи.

Проблемно-орієнтоване навчання потребує відповідної організації роботи студентів, в кожному ВУЗі чи на програмі вона може бути особливою, але кращі приклади в умовах впровадження PBL вирізняють таку:

• на семінарських заняттях є керівник /модератор дискусії та секретар (фіксує думки);
• викладач відіграє допоміжну роль, але повинен мати виразне уявлення, навіщо дається проблема, та завчасно визначені варіанти орієнтовних навчальних питань (аби ненав’язливо скеровувати студентів);
• викладач повинен порадити ключову літературу (2-3 джерела максимум, решта – студенти мають шукати самі) після формулювання студентами цілей для себе;
• викладач звертає увагу – у разі потреби – на ключові концепції / теорії / моделі / випадки / абощо, які допоможуть студентам знайти відповіді на питання;
• не обов’язково читати лекції у проміжку між обговоренням проблеми / формулюванням навчальних цілей та представленням результатів;
• навчальна група складається із 15 осіб (ідеально 10-12).