Якість молока: можливості та проблеми в контексті угоди з ЄС
Підписання угоди про Асоціацію з Європейським Союзом відкриває для наших товаровиробників європейський ринок. Постає завдання виробляти молоко такої якості, щоб воно відповідало вимогам європейських стандартів.
Стандарти якості молока країн ЄС значно вищі, ніж в Україні. Молоко, яке за нашими стандартами відноситься до І і ІІ ґатунку, стандартом ЄС визначається, як непридатне для використання, а такого молока ми виробляємо до 70%. Лише молоко екстра та вищого ґатунку задовольняють вимоги європейських стандартів. Основними вимогами до господарства-постачальника сирого молока для виробництва продукції, призначеної для експорту в ЄС є: відповідність молока стандартам ЄС; обов’язкова ідентифікація усіх тварин; здорове поголів’я, підтверджене регулярними ветеринарними дослідженнями; облік молока, отриманого від хворих корів; забезпечення дотримання гігієни доїння, зберігання та транспортування молока; додержання стандартів годівлі, утримання та догляду за тваринами.
Правила європейської стандартизації не застосовуються до первинного виробництва, призначеного для особистого домашнього споживання, а також до приготування, обробки та зберігання в домашніх умовах продовольчих товарів. Іншими словами молоко, вироблене в особистих селянських господарствах, навіть не підлягає стандартизації.
З 2005 року в області було взято курс на інтенсивний шлях розвитку тваринництва, а саме: будівництво і реконструкція комплексів, зміну системи годівлі та технології утримання. На Чернігівщині наразі працює 42 доїльні зали, тоді як у 2005 році їх було лише 5, у них доїться 12,2 тис. корів або 25% та виробляється понад 30% молока, яке відповідає вимогам ЄС.
Основними ж постачальниками молока на переробні підприємства ЄС є невеликі фермерські господарства. Основою вимог, які стосуються виробництва молока в умовах ферм є Регламент ЄС №853/2004, що висвітлює загальні принципи і вимоги продовольчого законодавства та визначає процедури стосовно безпечності продовольчих товарів тваринного походження.
В Україні вимоги до якості та безпеки молока при прийманні на молокопереробні підприємства регламентує державний стандарт ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі».
Для порівняння двох стандартів маємо:
Показники
|
Україна, ДСТУ 3662-97
|
Європейський Союз, Постанова ЄС №853/2004
|
Гатунок
|
екстра
|
вищий
|
перший
|
другий
|
S-гатунок
|
вищий
|
Загальне бак. обсіменіння, тис./см³
|
≤100
|
≤300
|
≤500
|
≤3000
|
≤50
|
≤100
|
Кількість соматичних клітин, тис./см
|
≤400
|
≤400
|
≤600
|
≤800
|
250-300
|
≤400
|
Масова часткасухих речовин, %
|
≥12,2
|
≥11,8
|
≥11,5
|
≥10,6
|
≥12,6
|
≥12,2
|
Температура, ºС
|
≤6
|
≤8
|
≤10
|
≤10
|
≤4
|
≤6
|
Кислотність, оТ
|
16-17
|
16-17
|
≤19
|
≤20
|
–
|
–
|
Група чистоти
|
І
|
І
|
І
|
ІІ
|
–
|
–
|
Точка замерзання
|
не контролюється
|
–0,52ºС (Директива 92/46/ЕЕС, доп. №94/330/ЕС)
|
Мережа молокоприймальних пунктів області від господарств населення налічує 1089 одиниць. З них 207 – відповідають в повній мірі ветеринарним та санітарним вимогам.
Попередній аналіз вказує на значний обсяг робіт, що потрібно зробити для підвищення якості молока як в сільгосппідприємствах, так і в господарствах населення. Особливо це стосується населення. Для них шанс щодо можливості здачі молока до підприємств, що орієнтуються на європейські ринки, є об’єднання в молочні кооперативи. Тоді молокопереробні підприємства можуть краще контролювати час доїння і збір молока, а людям – дешевше спільно купувати обладнання для охолодження молока, апарати для доїння, легше дотримуватися стандартів догляду за тваринами
|