Розмай відчув тоді в Карпатах,
Краплини щастя на руках.
Нектар, збирали дзвінко бджоли,
На полонині у квітках.

Напій богів складали в соти,
Він аж іскрився, вигравав,
Яка ж блаженна в мене справа,
Малим тоді я ще не знав.

Я просто брав до рук стамеску,
В садок повз хати крокував.
А там, гуділи дзвінко бджоли,
У тім оркестрі, засинав.

І ніби сон моя робота,
Про втому, навіть не гадав.
І що бджола така маленька,
Лишає жало, добре знав!

Та страх, він ніби десь у небі,
Все відлітав і відлітав.
І той стільник, що повен меду,
Він десь у вуликах чекав.

І вже сідало тепле сонце,
Та все на пасіці блукав.
І моє серце, пам’ятало,
Що я з бджолою, світ пізнав.
Автор: Назарій Білько (Щасливий)