Шлях, який я пройшла від початку навчання і до закриття першої сесії.
Спочатку було дуже тяжко, і морально, і фізично. Але з часом я звикла. У нас був предмет "Система технології в тваринництві", який викладав Микола Гаврилович. Ще на першому занятті ми обрали експериментальний спосіб навчання, і в деяких моментах жалкували про це. У нас не було звичайних нудних лекцій, які постійно потрібно конспектувати. Проте були заняття, на яких ми постійно ходили, вимірювали стайні, коней, курей і тд. Це було цікаво, але і складно. Микола Гаврилович завжди вимагав від нас, щоб ми думали, і вміли приймати рішення, тому що ми - майбутні круті менеджери. Нам постійно задавали презентації і якісь роботи, і говорили, що хочуть, щоб ми проявляли свою індивідуальність і творчість.
Мені подобався цей предмет, але був великий мінус - постійна хотьба до лісу. Це було тяжко, тому що потрібно за 15 хвилин встигнути туди добігти.
Взагалі, було цікаво. Особливо тоді, коли ми працювали в команді і нам потрібно було зробити проект про стайню НУБіПа.
Спочатку ми ходили і все вимірювали, рахували, замальовували. Не важливо, яка була погода: жарко чи холодно, дощ чи сонечко. Зробивши цю роботу, сідали ввечері нашою командою і переносили всі дані на папір. Малювали схему стайні, всі кімнати коней(хто і де живе), робили презентацію, що і давало змогу нам більше зблизитися.
Єдине, що я хочу сказати, це :"Дякую, Миколо Гавриловичу, за все, чому Ви нас навчили".