В далекому 1954 році я закінчив 10 класів і поступив до Дніпропетровського сільськогосподарського інституту на зоотехнічний факультет. Конкурс був шалений – 13 чоловік на місце (приймали 100 абітурієнтів, а номер моєї особової справи був 1304). Я не шкодую, що обрав цю професію та дечого досяг у житті на користь України.

Відверто кажучи, як і багато хлопчаків, в школі я не був відмінником, тому на іспитах дуже хвилювався. Проте любов до тварин посилила бажання. В той час з селом мене ніщо не пов'язувало. Я міській мешканець. Батько – слюсар металургійного заводу, мати – працівниця заводської їдальні. Тільки бабусі, до яких мене вивозили у село на «відгодівлю» на козячому молоці, прививали мені повагу до сільського життя.

Нарешті я студент. Перший семестр закінчив успішно, і тут раптом оголошують, що весь зоофак переводять до Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Можна було залишитись дома у Дніпропетровську і п ... Читати далі »