Науково-педагогічні працівники кафедри конярства і бджільництва працюють на рівні сучасних вимог. Вони постійно розвиваються і вдосконалюються, збагачують професійну компетентність, застосовують інноваційні підходи. Таким чином реалізують свій величезний потенціал. Найважливіша умова успішності цієї кафедри – різносторонні інтелектуальні інтереси, прагнення до нового в науці та постійне вдосконалення.
На кафедрі комфортні умови для навчання та сприятлива психологічна атмосфера. Всі студенти знають, що професор Повозніков М.Г. прихильник позитивної психології. На цій кафедрі з 22 лютого по 2 березня 2020 року відбувається велика кількість різних заходів. Нам пощастило 25.02.2020 р. прийняти участь в майстер-класі з голобельно-посторонкового запрягу поні. Його проводила асистент кафедри, кандидат с.-г. наук, майстер спорту Тетяна Юсюк. Вона здійснила прямий коментований показ прийомів роботи.
Крім нас, студентів 1 курсу гуманітарно-педагогічного факультету, були присутні учні 7 класу Еколого-природничого ліцею № 116 міста Києва.
Було продемонстровано основні елементи запрягу. Учні мали можливість покататися на запряженій Дорі. Наші студенти з превеликим задоволенням самостійно здійснювали всі технологічні операції, продемонстровані Тетяною Анатоліївною.
Дуже приємно, що нас ведуть до знань через діяльність!
Зима прийшла з дарами – добрими святами. Виготовлення медових свічок з вощини – це корисний та прекрасний спосіб створити затишок у своєму домі, без якого просто неможливо уявити новорічні та різдвяні свята. Жива енергія, що струмить від палаючої свічки, наповнює все навколо теплом і світлом. Вона дарує приємний аромат, зігріває, додає сил, запалює радість у душі та несе позитив до оселі. Якщо ми хочемо побажати комусь світла, тепла та родинного затишку, можливо,воскова свічка стане чудовим подарунком. У магазинах можна купити безліч свічок різної форми та з різних матеріалів, але виготовити свічку своїми руками набагато краще. У цьому переконались учні 3-B класу ЗОШ №11, які завітали сьогодні до бібліотеки філії №11 Луцької міської ЦБС на майстер – клас «Декоративні новорічні подарунки». Напередодні новорічних та різдвяних свят Оксана Черній, майстриня із виготовлення воскових свічок, під час спеціального майстер – класу показала дітям цей нескладний, але дуже захоплюючий процес, який відкриває двері в світ фантазії та творчості. Свічки ручної роботи виготовлялись з натурального воску, який ставав піддатливим від тепла дитячих рук і формувався в красиву і елегантну свічку. А як приємно буде піднести її на свята своїм близьким! Для батьків це стане справжнім домашнім скарбом, бо виготовляючи воскову свічку, діти вкладали туди трішечки тепла та світла власного серця. Для наших молодших користувачів, поки їх подарунки «оживали», була проведена «медова вікторина». Діти активно відповідали на питання про працю бджілок та корисні для здоров’я людини бджолині продукти. А на закінчення почастувались пахучими медовими гостинцями.
Тренд на егоїзм.Життя не допомогає. Воно виснажує. Не всіх, але багатьох. Тільки з роками я стала розуміти, що бути сильним це не круто, а просто додаткова відповідальність. Яка має вмикатися, коли комусь погано. І мені в тому числі. Так, я можу спасати сама себе.Я дуже сильна. І це не добре і не погано. Мабуть найсильніша із усіх кого я знаю. В мене майже немає болі, коли мене обливають брудом, я не ображаюсь, не боюся втратити те, що в мене є, не тримаюсь за те, що мені не потрібно, не хочу справляти враження. Коли мене змішують з гімном я переживаю за тих, хто це робить, бо це ж не від хорошого життя. Безперечно, це свобода, за яку я плачу досить дорогу ціну. Мене бояться, не знають чого від мене очікувати. Особливо мене стережуться залежні люди, коли іх система цінностей не співпадає і є верегідність, що я можу відчибучити щось не контрольоване. Я не можу, звичайно, але вони все одно бояться.Так от. Трошки про мій комфорт. Тільки серед людей із лікарень, дітей із дитячих будинків, моїх улюблених бомжів - я відчуваю себе нормальною. Ми живемо так, ніби нам нічого втрачати. Вони, як і я нічого не бояться - частіше за все. Звичайно і поруч з чоловіком та дітьми мені добре. Мене не примушують і я можу бути вільною. Нещодавно мені пощастило зануритися в чуже життя декількох сімей і мене вразило наскільки примітивно будуються відносини між людьми. Кожен бачить тільки себе оскільки тренд на те, що має бути добре тобі зацементував всі інші фарби відносин.Про шо я?Якщо у вас є сили, зверніть увагу на тих, хто поруч, можливо їм потрібна ваша допомога. Можливо в них зараз не найкращій час і іх не варто доїти на емоції. Просто будьте уважні, поруч з вами люди з дипресіею, розладами, емоційними проблемами. Не треба пушити. Просто уявіть, що не все люди сильні зараз - і можуть легко зламатися. А сильні люди для того, щоб не ламати, а тількі скріплювати і допомогати. Це якщо ви спроможні любити.Або вже в решті решт зізнайтесь, що слабкі. Що прекрасно само по собі - бо ви теж можете бути будь-яким і жити як сильні. Як хочите, ніби вам нема чого втрачати. Без страху. Але з любовью.Так шо, це получається, що сила дорівнює слабкість і множиться на любов?Хм.
