Скажу про дурнів хвастовитих,
Що з себе корчать знаменитих;
Кортить-бо задаватись їм — З них кожен хвастає своїм.
Ще й схильні думати, дурні,
Що світ повірить їх брехні,
Що їхні предки благородні.
Батьки ж їх лагодили бодні,
Ато, не боячись неслави,
Скупляли речі з-під застави,
А може, бувши лихварями,
Людей пускали злидарями.
Нащадкам наброду такого,
Щоб жити в розкоші, не вбого,
Й «панами» зватись, було вгодно
Скрізь представлятись «благородно»:
«Вітає вас пан Ганс фон Майнц,
А це синочок — юнкер Гайнц».
Хто високо угору пнеться,
Із того завжди люд сміється.
Немов той пан фон Бруннедрат,
Новітній наш аристократ,
Що дворянином прагнув стати,
Та так ганебно став тікати
Із-під Муртена в час війни,
Що з ляку закаляв штани
І мусив у годину грізну
Мінять ганебно всю білизну,
Та все ж дістав шолом і щит
І став дворянським його рід.
Мав герб із яструбом, клейноди,
На них зображені походи.
І розмальований шолом:
Співає півень над гніздом,
Всьому готовий дати лад
І навіть висидіть курчат.
А є й такі дурні панове:
Давай на стіл їм все готове.
Велике, бач, вони цабе.
А тим «уславили» себе,
Що першими тікали з бою
І, затавровані ганьбою,
Хвалились потім, задаваки,
Що он які вони вояки,
Що кожен з них стріляв, колов...
Самі ж тікали стрімголов,
Так блискавично, що догнать
І кулі важко їхню рать.
Та Гінцу й Кунцеві кортить
Шляхетні мати герб і щит,
І щоб, звичайно, герб із левом
На полі золото-рожевім.
В житті не знає перепон,
Він — дворянин «Кревінкель фон».
Купив пергамент і печать,
Щоб стали паном величать.
Кортить-бо кожному сьогодні
З свідоцтвом вийти в благородні.
Та благородство справ, ідей —
Ото найвищий привілей!
Шляхетний і мужик у свиті,
Як честь для нього — все на світі.
Коли ж таких прикмет немає,
Як виховання, честь, звичаї,
Не благородний той, ми скажем,
Хоч би він був і сином княжим.
А інший лізе в доктори,
Бо він сторінки з півтори
Із «Corpus juris» прочитав
І вчений ступінь тим придбав.
Один-єдиний лиш пергамент —
Його учених прав фундамент!
Його ученість слід цінити,
Бо в дудку вміє він дудлити.
У пас є вчений доктор Хап.
Він тільки й зна — за уші хап!
На більше, крім такого руху,
Не вистачає в нього духу.
Він вчився вдома й на чужині.
Був дурнем — доктором став нині.
«Пан доктор» — кажуть цій персоні,
Бо він у мантії червоній.
А ще є вчений Ганс Послід.
На лобі — недоумства слід.
Норвежців, шведів зна краї,
Але погано зна свої.
На півночі бував, на півдні,
В краях, приємніших за рідні,
З яких уже нема доріг...
А він зайти далеко міг,
Допоки чув учений нюх
Ковбасно-часниковий дух,
Допоки чулись аромати
Млинців, що напікала мати.
Таких в нас хвастощів є тьма,
Перелічить їх — сил нема.
Те дурню жалю завдає,
Як прагне буть не тим, чим є.
Головна причина невдоволення студентів у тому, що університетські знання не збігаються з тими, що очікують від них роботодавці, а також корупція та девальвація диплому, який працедавці не вимагають
Безкарність деморалізує, знижує планку якості, принижує порядних і талановитих освітян. Як видовище розбитих шибок підштовхує до подальшого хуліганства, так і демонстративна безкарність одних підштовхує до повторення їх гріхів іншими. Нарешті, безкарність вбиває віру в позитивні зміни і щирість намірів ці зміни серйозно проводити.
Если человеком управляют ценности низкого порядка: деньги любой ценой, удовольствия любой ценой, потакание своим прихотям, он превращается в грязную, низкоуровневую тварь.Говоря психологическим языком, животное «Оно» берет верх над «Я» при полном отсутствии «Сверх-я». «Я» осознает и удовлетворяет неосознанные желания и потребности «Оно» при помощи норм и законов «Сверх-я». Наличие всех трех составляющих «Оно», «Я» и «Сверх-я» в психике человека делает его завершенной, законченной личностью. В противном случае получается суррогат, недоделанный человек, с таким невозможно построить ничего полноценного.Ни ум, ни интеллект, ни образование сами по себе не определяют ценности высокого порядка. Эти ценности формируются от внутренней чистоты и наполненности, от неустанной работы над собой. Они делают человека не просто живым существом, а Человеком. Только ценности высокого порядка: достоинство, уважение, самоуважение, сила воли и сила духа, совесть задают высокие вибрации души и делают человека чистым и светлым.Таким людям нельзя жить, дружить, работать с грязными персонажами. Их никогда не смогут понять. Их неизбежно будут стремиться подавить и уничтожить. Бессознательное многократно мощнее и сильнее сверхсознания.Выбирайте людей своего уровня ценностей, и будет вам счастье
Если человеком управляют ценности низкого порядка: деньги любой ценой, удовольствия любой ценой, потакание своим прихотям, он превращается в грязную, низкоуровневую тварь.
Хто з панським возиться буланим, Той діє підступом, обманом, Та стане й сам великим паном. Я корабель веду закритий, Сидять у ньому паразити, Що підлабузнювались хором Перед високим панським двором, Аби дістати привілей, Щоб відрізнятись від людей. Хто зможе краще підлеститись, Той здужа всяких благ добитись: Полиже панських тарілок, А там, дивись, і сам — панок. Бо той найкращий перед паном, Хто возиться з його буланим, Хто повертає ніс за вітром, Хвостом виля маніром хитрим. Хто лестощі пускає в пору, Той швидко піднесеться вгору. Хто перед паном упадає, Той у панів за стіл сідає. Такі, як він, в найбільшій шані, Бо честь і гідність їм не знані. Тож і сверблять у мене руки Їм дать ковпак, замість перуки! Запобігаючи надміру, Лестун шкребе коневі шкіру, Та так, що кінь з усіх копит Хвицне його в товстий живіт, По ребрах з’їздить у придачу, Що блюдолизець аж заплаче. Як знищим глупоту, мосьпане, Тоді і лестощів не стане. Коли б то стали всі такими, Як то здаються, або тими Здавалися, ким є на ділі, То де б ми ковпаки поділи? Себастіан Брант, Корабель дурнів
