Економічна ефективність використання коней у сільському господарстві та спорті
У сільському господарстві коней використовують для роботи в упряжі, під сідлом, в’юком, отримання від них м’яса й молока, у різних видах кінного спорту тощо.
Робоча продуктивність коней характеризується такими показниками, як тяглове зусилля (сила тяги), кількість виконаної роботи, швидкість руху, витривалість і потужність.
Під тягловим зусиллям розуміють силу, яку прикладає кінь для долання опору рухові вантажного транспорту чи сільськогосподарського знаряддя. Зусилля, з яким кінь працює щодня впродовж тривалого часу без втоми, вважають нормальним. Кінь може розвинути і максимальне тяглове зусилля, яке дорівнює його живій масі, а іноді й перевищує її.
Величина тяглового зусилля залежить від живої маси, віку, фізіологічного стану тварин, якості дороги, конструкції возів та сільськогосподарських знарядь. Визначають його динамометром у кілограм-силах (кгс) або розраховують за формулами А.О. Малігонова та В’юста:
де Р — тяглове зусилля, кгс; Q — жива маса коня, кг; 8, 9, 12 — емпіричні величини.
Обсяг виконаної роботи під час транспортування вантажів визначають у тонно-кілометрах (маса вантажу, т, перемножена на шлях, км). Однак для перевезення того самого вантажу різними дорогами необхідне неоднакове тяглове зусилля. Тому для точнішого визначення обсягу роботи коня використовують формулу
де R – довжина шляху, P – тяглове зусилля
Залежно від відносної величини тяглового зусилля у відсотках до живої маси, роботу коня розподіляють на легку (до 10 %), середню (15) і важку (близько 20 %).
До легких робіт відносять перевезення дрібних вантажів у межах господарства, транспортування їх впорядкованими дорогами, їзду перемінним алюром на невеликі відстані, роботу в легких боронах, а також інші упряжні роботи з тягловим зусиллям до 10 % живої маси коня. Шлях, пройдений конем за робочий день, має бути в межах 15 км, а час корисної роботи — до 4 год.
Роботу, яку виконує тварина з тягловим зусиллям 13 — 15 % її живої маси, відносять до середньої (легка оранка, культивація, боронування важкими боронами тощо). Тривалість корисної роботи 6 год, а загальний пройдений шлях — близько 25 км.
До важких робіт відносять перевезення великих вантажів, оранку плугами з передплужниками, сівбу сівалками, скошування трав і зернових кінними косарками та ін. Тривалість корисної роботи 9 год, а пройдений шлях — у межах 35 км.
Швидкість руху характеризує індивідуальні робочі якості коня. Вона залежить від породних особливостей, здоров’я тварини, алюру, величини вантажу, якості дороги, тривалості роботи та тяглового зусилля. Від швидкості руху залежить величина тяглового зусилля. Чим швидше кінь рухається, тим менше тяглове зусилля він розвиває. Найпродуктивнішим робочим алюром є крок, за якого кінь розвиває найвищу вантажопідйомність.
Для обліку денного виробітку коня необхідно знати середню швидкість. Визначають її діленням пройденого шляху на одиницю часу. Швидкість руху коня залежить від алюру (кроком — 4 - 7 км/год, риссю — 10 - 12, галопом — 20 - 25 км/год).
Коні найбільше втомлюються від збільшення швидкості руху, менше — від зміни тяглового зусилля і ще менше — від збільшення тривалості їх роботи. Для забезпечення максимального денного виробітку й збереження роботоздатності тварин потрібно правильно вибрати оптимальне співвідношення тяглового зусилля, швидкості руху та тривалості роботи. Перевезення важких вантажів на далекі відстані знижує швидкість руху коня.
Продуктивність коня визначається часом його корисної роботи. Упродовж 8-годинного робочого дня корисна робота має становити не менше ніж 6 год, а влітку вона може бути збільшена до 9 — 10 год.
Потужність — це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Одиницею її є кінська сила, що дорівнює 75 кгм/с (в системі СІ 1 к. с. = 735,5 Вт). Потужність коня живою масою 500 кг дорівнює одній кінській силі, а невеликих коней — 0,6 — 0,7 к. с. Її можна визначити, перемноживши тяглове зусилля на швидкість руху. Потужність залежить від типу, породи, маси тварин, фізичного стану, тренованості, роботи тощо.
Коні рисистих порід більшу потужність розвивають за високої жвавості, а ваговозних — з малою швидкістю руху. Потужність тварин протягом робочого дня не постійна, що негативно впливає на тяглове зусилля й швидкість руху. З настанням утоми кінь часто зупиняється і може повністю відмовитися від роботи.
Витривалість — це здатність коня розвивати властиву йому потужність і швидко відновлювати сили після годівлі та відпочинку. Вона залежить від навантаження, тривалості роботи, конституційних особливостей, тренованості й вгодованості.
Ознаками втоми є: зниження реакції на спонукання, нечіткі рухи, тремтіння кінцівок і м’язів, пітливість, прискорені дихання й пульс, підвищена температура, відмова від корму, понурий вигляд, млявість тощо.
До основних показників втоми і витривалості належать температура і пульс. Про значну перевтому коня свідчать підвищена температура (40 °С), прискорені дихання (70 вдихів за 1 хв) і пульс (100 ударів за 1 хв). Показник витривалості треба враховувати під час розподілу коней на сільськогосподарські та інші роботи.
Серед кінноспортивних змагань та кінних ігор найбільшого поширення набули класичні види: виїздка, долання перешкод (конкур) та триборство.
Виїздка (вища школа верхової їзди). Її організовують у манежі або на відкритому рівному майданчику розміром 60 20 м. Під час змагань вершник має продемонструвати правильність рухів коня на всіх алюрах.
Долання перешкод (конкур) - найпоширеніший вид кінного спорту. На відведеному для змагань майданчику споруджують перешкоди з дерева, хмизу тощо. На стояки навішують жердини, огорожі, шлагбауми. У системі перешкод обов’язково обладнують канаву з водою 3 - 5 м завширшки.
Триборство проводять упродовж трьох днів із манежної виїздки, польових випробувань та долання перешкод. На кожний вид змагань визначають один день.
| 
