Тема: Технололія виробництва товарного коропа

Короп – один із тих небагатьох об’єктів рибництва, для одержання товарної продукції яких розроблено широкий спектр технологій: від екстенсивних, з мінімальним втручанням людини у процес формування рибопродуктивності водойми, до інтенсивних, з максимально контрольованими умовами виробництва продукції. Короп має ряд біологічних особливостей, підсилених багатовіковою селекційною роботою, які роблять цю рибу надзвичайно «технологічною», здатною більш-менш повно реалізувати генетично обумовлені біопродуктивні властивості за різних способів вирощування - від випасного утримання у природних та штучних водоймах рибогосподарського призначення до інтенсивного культивування з годівлею риби штучними кормосумішами у ставах, садках і басейнах за різного ступеня контролю параметрів якості водного середовища.

Випасна технологія вирощування будь-якого виду товарної риби, і коропа – зокрема, розрахована на якомога повніше використання об’єктами культивування власних кормових ресурсів рибогосподарських водойм, без годівлі риби штучними кормосумішами, і базується на спрямованому формуванні природної кормової бази водойм та відповідному наборі культивованих риб різних трофічних рівнів.

• технологію застосовують при вирощуванні товарної риби в різних типах водойм: озерах, лиманах, водосховищах, рибницьких ставах. Позитивною рисою цієї технології є її ресурсозаощадний характер, обумовлений максимальною реалізацією власного біопродуктивного потенціалу водойми і, відповідно, мінімальним розміром фінансових витрат, пов’язаних із технологічним процесом вирощування риби. Крім того, товарна рибна продукція, отримувана за цією технологією, може підпадати під категорію органічно чистого продукту, бо для годівлі риб не використовують штучних кормів, а стимуляцію розвитку кормових організмів у водоймі проводять, переважно, з використанням лише органічних добрив місцевого походження, зокрема – свіжого гною або перегною великої рогатої худоби. Отже, можна ставити ціну на рибу при її продажу, значно вищу за звичайну, за умови відповідної сертифікації і можливості реалізації товарної риби під маркою органічного продукту.

Негативом цієї технології є відносно низькі рибопродуктивність і, відповідно, виручка з одиниці площі водойми, порівняно з іншими технологіями, де для збільшення виходу рибної продукції застосовують годівлю риб штучними кормами, більш інтенсивно використовують удобрення водойм та ряд інших засобів інтенсифікації виробництва продукції. За випасної технології частка непрямих витрат у собівартості виробництва товарної продукції, таких як орендна плата за використання водойми, витрати на охорону риби, на водокористування, на заробітну плату працівників, адміністративні витрати і т. п., буде значно вагомішою, ніж за інтенсивних технологій.

Інтенсивна технологія коропівництва передбачає значне збільшення рибопродуктивності та, відповідно, зростання виручки з одиниці площі водойми, за рахунок одночасного застосування комплексу заходів:

- використання високої щільності посадки риби, яка набагато перевищує можливості водойми щодо забезпечення вселенців природними кормами;

- інтенсивної годівлі риби штучними кормосумішами;

- формування оптимального складу полікультури риб, з метою якомога більш повного використання різних груп природних кормових організмів водойми;

- удобрення водойми для інтенсифікації розвитку природної кормової бази;

- підтримання параметрів якості водного середовища для риб в межах оптимальних величин за рахунок регулярного водообміну у ставах, внесення у стави негашеного вапна;

- проведення низки лікувально-профілактичних заходів, обумовлених високим ризиком виникнення хвороб риби при високій її густоті у водоймі і низьким рівнем забезпечення риб природними кормами, найбільш повноцінними за якісним складом, тощо.

Безперечний «плюс» інтенсивної технології – у значному зменшенні, порівняно з випасною та напівінтенсивною технологіями, частки витрат у собівартості товарної продукції, що напряму не впливають на кількість вирощуваної риби, але є обов’язковими для забезпечення виробничого процесу (вже згадані вище орендна плата, витрати на рибоохорону і водокористування, адміністративні витрати і т. п.), за рахунок їх «розчинення» у значно більшій кількості вирощуваної товарної риби.

До «мінусів» цієї технології відносяться:

- потреба у залученні значних фінансових ресурсів для забезпечення виробничого процесу (на закупівлю кормів, добрив, лікувальних препаратів, рибопосадкового матеріалу, тощо), що змушує брати кредити на формування обігових коштів господарства або шукати порядного інвестора;

- зростання маркетингових ризиків при продажу великої кількості продукції;

- зростання рибопродуктивності ставу не адекватне збільшенню щільності посадки риб. Крім цього, при отриманні кожного додаткового кілограму рибопродукції з одиниці площі водойми питомі витрати штучних кормів на одиницю приросту риби зростають швидше, ніж рибопродуктивність;

- зменшення середньої товарної маси риб при збільшенні щільності їх посадки через скорочення життєвого простору і зниження рівня забезпечення повноцінними природними кормами. Відомо, що в сучасних ринкових умовах для отримання економічного результату фактор якості товарної продукції набуває більшого значення, ніж її кількість;

- зростання потреби у забезпеченні надійної рибоохорони, бо риба, за високої густоти її у водоймі, має більше шансів стати здобиччю крадіїв, ніж у водоймі з випасною або напівінтенсивною технологіями рибництва;

- товарна риба з інтенсивно експлуатованих рибницьких ставів навряд чи підпадатиме під категорію органічної продукції, бо для її вирощування застосовують інтенсивну годівлю штучними кормами, вносять у стави вапно, міндобрива, що містять у своєму складі деякі токсичні елементи, які накопичуються в рибі, використовують ряд лікувальних препаратів для профілактики хвороб.

Для використання інтенсивної технології коропівництва підходять лише спеціальні водойми: повністю спускні стави з добре спланованим ложем, з надійним джерелом водопостачання, яке забезпечить технологічну потребу у достатній кількості води доброї якості. Обов’язковими умовами для досягнення прийнятного результату є також достатній рівень фінансових ресурсів, доброякісні і, разом із тим, недорогі штучні корми, забезпечення надійної рибоохорони та продумана маркетингова політика.

Напівінтенсивну технологію коропівництва можна розглядати як перехідну форму від випасної до інтенсивної технології. В цій технології використано позитивні моменти двох попередніх: від випасної технології – можливість більш повного використання біопродуктивного потенціалу водойми (застосування полікультури риб і удобрення водойми), від інтенсивної технології – можливість збільшення виходу рибопродукції за рахунок годівлі штучними кормами основного об’єкту рибництва – коропа. На відміну від інтенсивної напівінтенсивна технологія розглядає годівлю коропа штучними кормами в якості не основного, а додаткового засобу інтенсифікації виробництва продукції. Скоріше, мова йде не про інтенсивну годівлю, а раціональну, економічно доцільну підгодівлю коропа фуражним зерном, відходами зернопереробки та недорогими штучними кормосумішами, як правило, місцевого виробництва, за рахунок чого рибопродуктивність коропа може у 2-3 рази перевищувати величину природної продуктивності конкретної водойми по коропу.

Отже, цю технологію, як і випасну, можна віднести до категорії ресурсозаощадних технологій виробництва товарної продукції рибництва.